Друковані ЗМІ

Камо грядеши чи quo vadis

30.03.2011

 

Святослав Шевчук благословляє вірян біля кафедрального собору Воскресіння Христового, що на столичному Лівобережжі. (Фото Рейтер.)

Ім’я нового глави УГКЦ до останньої миті Синод церкви тримав у таємниці. Український єпископат розкрив кадрову інтригу лише разом iз Ватиканом. Відтак 41–річний Святослав Шевчук, наймолодший серед 50 єпископів УГКЦ, який спершу, на думку оглядачів, навіть не входив у список претендентів, визначатиме розвиток цієї церкви найближчими десятиліттями.

Чому Возняк «взяв самовідвід»

Те, що главою УГКЦ стане Святослав Шевчук, не уявляли ані експерти, ані єпископи. Лунали прізвища досвідчених і впливових діячів кліру, але те, що переможе молодий аргентинський єпископ, не припускав ніхто. Зрештою, вибори відбулися за приказкою: все у Божих руках.

Важко сказати, що в дійсності відбулося на Синоді — всі учасники його зберігають обітницю мовчання. Деяка інформація вийшла за щільно замкнені двері. Під час голосувань жоден iз кандидатів не отримав необхідних двох третин голосів — ані впливовий секретар УГКЦ Богдан Дзюрах, ані львівський архієпископ Ігор Возняк, ані ректор католицького університету Борис Гудзяк. Попервах кожен із них мав власну групу підтримки єпископату. Вже у середу надвечір з упевненістю говорили про перемогу як не Богдана Дзюраха, так Ігоря Возняка. У Львові навіть пішли розмови про те, що на основі простої більшості обрали Ігоря Возняка. А вже наступного дня з’явилася чутка про його свідому відмову. Про причини такого кроку можна лише здогадуватись. Ігор Возняк коментує припущення про свою відмову, наче віджартовується. Щоправда, непереконливо. Чіткої і ясної відповіді, подібної до євангельського «нехай ваше так буде так, а ні — ні», присутні не почули. Річ у тім, що у Папській столиці, як натякнуло джерело «УМ», воліли бачити ліберальнішого, молодшого та динамічнішого кандидата. Адже без революційних кроків ситуацію в УГКЦ кардинально поліпшити не вдасться. Радше всього єпископи визнали рацію Ватикану — нехай глава церкви попервах не володітиме потужною харизмою, як владика Возняк, але ж це справа кількох років. А Ватикан нікуди не поспішає — перед ним вічність.

Наймолодший iз людей Гузара

Святослав Шевчук — наймолодший з єпископів УГКЦ і четвертий за віком з католицьких ієрархів. На Синод, що став вирішальним для його долі, новий предстоятель УГКЦ потрапив iз Буенос–Айреса, столиці Аргентини. Щоправда, з діаспори він не походить — народився Святослав Шевчук 1970 року у провінційному Стрию, райцентрі на Львівщині. Та й зажив доброї слави як принциповий та дипломатичний адміністратор також у Львові. І хоч він належить до «молодої парості», але формувався під впливом греко–католицького духовенства «старої генерації». У 21 рік потрапив на навчання до Буенос–Айреса, згодом з аргентинської науки повернувся до Львова, пару років навчався у богословській семінарії. Ґрунтовну ж богословську освіту здобував у Папському університеті Фоми Аквінського у Римі, так званому «Ангелікумі», захистивши там докторат iз богословської антропології.

«Саме ґрунтовна базова богословська освіта посприяла кар’єрному злету Святослава Шевчука. Чимало нині діючих єпископів, що формувалися у підпіллі УГКЦ за комуністичних репресій, ґрунтовної теологічної освіти отримати так і не змогли: попервах у кого був за плечима технікум, у кого — ПТУ. Лише згодом, у зрілому віці, з’явилася можливість отримати академічні знання з теології, — каже співрозмовник «УМ». — Це не применшує важливості їхнього церковного чину, адже священики УГКЦ у СРСР були на нелегальному становищі».

Адміністративні здібності Святослав Шевчук проявив у Львівській семінарії Святого Духа, де з 2000 по 2007 працював віце–ректором. Згодом став ректором. Водночас Святослава Шевчука можна з упевненістю вважати одним iз креатур Блаженнійшого Любомира Гузара, адже впродовж трьох років (у 2002—2005 роках) був головою його секретаріату, керуючи Патріаршою курією у Львові. І хоча, аби бути обраним главою Церкви, єпископом можна і не бути, але такий статус, як–то кажуть, дуже помічний. Тож у 2009 році Синод призначив Святослава Шевчука єпископом–помічником до аргентинської єпархії, котру, незважаючи на колись чималу українську громаду, осередком греко–католицького руху назвати важко. І ніхто, крім Любомира Гузара, певно б, не зміг прорахувати, що це був шлях до київського престолу. На пару років Святослав Шевчук зник iз поля зору.

«Однією з можливих ознак того, що саме Шевчука Гузар готував до спадкоємства, є ситуація з єпископством, — каже джерело «УМ». — Адже, наприклад, визначний науковець і добрий адміністратор Борис Гудзяк єпископом досі не став. Але, безперечно, вся відповідальність лежала на Синоді, і тиску на єпископів ані Любомир Гузар, ані навіть Папа Римський чинити не міг. Знаєте, не слід скептично ставитись до такого поняття, як Божий промисел. Адже церква справді потребує серйозного оновлення, а вірогідні кандидати зі старших єпископів, могли б лише законсервувати ситуацію. Подібні проблеми притаманні всім українським церквам, не оминули й порівняно здорову УГКЦ. Треба зупинити непотизм, просування родичів та племінників, переорієнтувати церкву до людей... Тож дай, Боже, сил новому владиці».

Завдань громаддя

Завдання перед новим предстоятелем серйозні — оздоровлення усього церковного життя і збереження УКГЦ як найпотужнішої проукраїнської конфесії з монолітною структурою, спрямованою на Захід. Водночас саме від нового Блаженнійшого Святослава чекатимуть створення українського патріархату. Для цього доведеться виграти неймовірно складну дипломатичну гру як у Ватикану, так і в Москви. Адже статус патріархату дозволить вивести УГКЦ на принципово новий статус у світовій спільноті, коли глава церкви на рівних розмовлятиме з президентами.

Крім рішень стратегічного характеру, перед владикою Шевчуком лежить і тактичне завдання — входження до Колегії кардиналів. Після того як це ухвалить Папа Римський, Шевчук стане наймолодшим у нинішній кардинальській колегії. Щоправда, це рішення може дещо відкластися, допоки Любомир Гузар не досягне 80–ліття, адже саме з досягненням цього поважного віку він втрачає право голосувати на конклаві.

«Можливо, на Україну чекає час повернення великого митрополита Андрея Шептицького. Зрештою, саме цього митрополита Святослав Шевчук просив про заступництво у Соборі святого Юра напередодні», — розповідає джерело «УМ». До речі, як зазначав у одному з інтерв’ю новий предстоятель УГКЦ, «я завжди співставляв з особою митропеолита Шептицького свої рішення і свою діяльність».

Антін БОРКОВСЬКИЙ

http://umoloda.kiev.ua/number/161/0/65936/

Друковані ЗМІ
comments powered by Disqus

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі". 

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його". 

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині. 

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19). 

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. 

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5Наприкінці року  разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові  відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут