Камо грядеши чи quo vadis
30.03.2011
Ім’я нового глави УГКЦ до останньої миті Синод церкви тримав у таємниці. Український єпископат розкрив кадрову інтригу лише разом iз Ватиканом. Відтак 41–річний Святослав Шевчук, наймолодший серед 50 єпископів УГКЦ, який спершу, на думку оглядачів, навіть не входив у список претендентів, визначатиме розвиток цієї церкви найближчими десятиліттями. Те, що главою УГКЦ стане Святослав Шевчук, не уявляли ані експерти, ані єпископи. Лунали прізвища досвідчених і впливових діячів кліру, але те, що переможе молодий аргентинський єпископ, не припускав ніхто. Зрештою, вибори відбулися за приказкою: все у Божих руках. Важко сказати, що в дійсності відбулося на Синоді — всі учасники його зберігають обітницю мовчання. Деяка інформація вийшла за щільно замкнені двері. Під час голосувань жоден iз кандидатів не отримав необхідних двох третин голосів — ані впливовий секретар УГКЦ Богдан Дзюрах, ані львівський архієпископ Ігор Возняк, ані ректор католицького університету Борис Гудзяк. Попервах кожен із них мав власну групу підтримки єпископату. Вже у середу надвечір з упевненістю говорили про перемогу як не Богдана Дзюраха, так Ігоря Возняка. У Львові навіть пішли розмови про те, що на основі простої більшості обрали Ігоря Возняка. А вже наступного дня з’явилася чутка про його свідому відмову. Про причини такого кроку можна лише здогадуватись. Ігор Возняк коментує припущення про свою відмову, наче віджартовується. Щоправда, непереконливо. Чіткої і ясної відповіді, подібної до євангельського «нехай ваше так буде так, а ні — ні», присутні не почули. Річ у тім, що у Папській столиці, як натякнуло джерело «УМ», воліли бачити ліберальнішого, молодшого та динамічнішого кандидата. Адже без революційних кроків ситуацію в УГКЦ кардинально поліпшити не вдасться. Радше всього єпископи визнали рацію Ватикану — нехай глава церкви попервах не володітиме потужною харизмою, як владика Возняк, але ж це справа кількох років. А Ватикан нікуди не поспішає — перед ним вічність. Святослав Шевчук — наймолодший з єпископів УГКЦ і четвертий за віком з католицьких ієрархів. На Синод, що став вирішальним для його долі, новий предстоятель УГКЦ потрапив iз Буенос–Айреса, столиці Аргентини. Щоправда, з діаспори він не походить — народився Святослав Шевчук 1970 року у провінційному Стрию, райцентрі на Львівщині. Та й зажив доброї слави як принциповий та дипломатичний адміністратор також у Львові. І хоч він належить до «молодої парості», але формувався під впливом греко–католицького духовенства «старої генерації». У 21 рік потрапив на навчання до Буенос–Айреса, згодом з аргентинської науки повернувся до Львова, пару років навчався у богословській семінарії. Ґрунтовну ж богословську освіту здобував у Папському університеті Фоми Аквінського у Римі, так званому «Ангелікумі», захистивши там докторат iз богословської антропології. «Саме ґрунтовна базова богословська освіта посприяла кар’єрному злету Святослава Шевчука. Чимало нині діючих єпископів, що формувалися у підпіллі УГКЦ за комуністичних репресій, ґрунтовної теологічної освіти отримати так і не змогли: попервах у кого був за плечима технікум, у кого — ПТУ. Лише згодом, у зрілому віці, з’явилася можливість отримати академічні знання з теології, — каже співрозмовник «УМ». — Це не применшує важливості їхнього церковного чину, адже священики УГКЦ у СРСР були на нелегальному становищі». Адміністративні здібності Святослав Шевчук проявив у Львівській семінарії Святого Духа, де з 2000 по 2007 працював віце–ректором. Згодом став ректором. Водночас Святослава Шевчука можна з упевненістю вважати одним iз креатур Блаженнійшого Любомира Гузара, адже впродовж трьох років (у 2002—2005 роках) був головою його секретаріату, керуючи Патріаршою курією у Львові. І хоча, аби бути обраним главою Церкви, єпископом можна і не бути, але такий статус, як–то кажуть, дуже помічний. Тож у 2009 році Синод призначив Святослава Шевчука єпископом–помічником до аргентинської єпархії, котру, незважаючи на колись чималу українську громаду, осередком греко–католицького руху назвати важко. І ніхто, крім Любомира Гузара, певно б, не зміг прорахувати, що це був шлях до київського престолу. На пару років Святослав Шевчук зник iз поля зору. «Однією з можливих ознак того, що саме Шевчука Гузар готував до спадкоємства, є ситуація з єпископством, — каже джерело «УМ». — Адже, наприклад, визначний науковець і добрий адміністратор Борис Гудзяк єпископом досі не став. Але, безперечно, вся відповідальність лежала на Синоді, і тиску на єпископів ані Любомир Гузар, ані навіть Папа Римський чинити не міг. Знаєте, не слід скептично ставитись до такого поняття, як Божий промисел. Адже церква справді потребує серйозного оновлення, а вірогідні кандидати зі старших єпископів, могли б лише законсервувати ситуацію. Подібні проблеми притаманні всім українським церквам, не оминули й порівняно здорову УГКЦ. Треба зупинити непотизм, просування родичів та племінників, переорієнтувати церкву до людей... Тож дай, Боже, сил новому владиці». Завдання перед новим предстоятелем серйозні — оздоровлення усього церковного життя і збереження УКГЦ як найпотужнішої проукраїнської конфесії з монолітною структурою, спрямованою на Захід. Водночас саме від нового Блаженнійшого Святослава чекатимуть створення українського патріархату. Для цього доведеться виграти неймовірно складну дипломатичну гру як у Ватикану, так і в Москви. Адже статус патріархату дозволить вивести УГКЦ на принципово новий статус у світовій спільноті, коли глава церкви на рівних розмовлятиме з президентами. Крім рішень стратегічного характеру, перед владикою Шевчуком лежить і тактичне завдання — входження до Колегії кардиналів. Після того як це ухвалить Папа Римський, Шевчук стане наймолодшим у нинішній кардинальській колегії. Щоправда, це рішення може дещо відкластися, допоки Любомир Гузар не досягне 80–ліття, адже саме з досягненням цього поважного віку він втрачає право голосувати на конклаві. «Можливо, на Україну чекає час повернення великого митрополита Андрея Шептицького. Зрештою, саме цього митрополита Святослав Шевчук просив про заступництво у Соборі святого Юра напередодні», — розповідає джерело «УМ». До речі, як зазначав у одному з інтерв’ю новий предстоятель УГКЦ, «я завжди співставляв з особою митропеолита Шептицького свої рішення і свою діяльність». Антін БОРКОВСЬКИЙ http://umoloda.kiev.ua/number/161/0/65936/
Чому Возняк «взяв самовідвід»
Наймолодший iз людей Гузара
Завдань громаддя
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
