визначні події парафії

Простягнулася дорога з Бачева в широкий світ …

    Простягнулася дорога з Бачева в широкий світ …

 о. Миколай-Василь Прийма народився 1 травня 1914 року у багатодітній родині Івана Цапа та Теодозії Гадуп»як в селі Бачів Перемишлянського району, Львівської області.

 Про своє священиче покликання сказав наступне: «У моєму житті було кілька випадків, коли я знаходився на грані життя і смерті. Перший – коли мені було 9 років я помер, смерть засвідчили двоє лікарів. Оскільки в нас не було своєї хати, то похорон мав відбуватись у вуйка Івана. Вже все було приготовлено, паламар приніс Псалтир, Хрест. Мене переносили до вуйкової хати. Було слизько, падав дощ. На перелазі вуйко посковзнувся, та й кинув мене на лісковий кіл, що стирчав у штахетах. Я здригнувся і ожив. Але цілий тиждень був сліпий та страшно боліла голова.Другий раз я помер, коли «за німців» сидів у львівській тюрмі на вулиці Лоницького. Там я мав червінку і тиф. Вночі мене винесли до трупарні, щоб рано вивезти і викинути у великий рів за Львовом, де лежали тіла тисяч наших братів та сестер. Коли ж ранком зайшли поліцаї, а я вже ходив по трупарні.Третій випадок був у 1944 році , коли мене спіймали більшовики і так били, що я був чорний, як та ряса. Тоді сказали: «Вибирай: або копаєш собі яму, або ідеш у червону армію…» . Я вибрав червону армію і опинився на фронті, на передовій лінії вогню. Багато разів був продірявлений кулями мій одяг, шапка, але жодна куля мене не поранила. Тоді я зрозумів, що Бог мене береже. Я вже знав, що жовнір стріляє, а Бог кулі носить. У тих окопах, де мок по пояс у воді, я сказав: «Як вийду з того пекла, то піду вчитися на священника, а Тобі, Матінко Божа збудую церкву…»   

Миколай-Василь подався в далеку чужину, шукаючи рятунку і захисту від руки окупанта. Там у чужині, відкривається тайна Божого покликання. Богусловську освіту здобуває в семінаріях Голландії і Німеччини. Сан диякона і священника отримує з рук українського єпископа-скитальця Кир Івана Бучка в 1950 році.

Нововисвячений ієрей Василій отримує  парохію без певного місця осідку, без конкретних числа вірних, без храму на теренах південно-західної Франції. Про труднощі і жертовність у перші часи священичого служіння о.Василій пише у вірші «Найкращий титул – «Отець».

      ….Не раз без сотика в кишені ,

           В чужому місті чи селі:

           Самітний Ти, немов в пустині,

           Годинами глядиш в святині -

           Чи прийдуть земляки Твої.

Богослужіння священник-скиталець проводив у римо-католицьких храмах або в домах своїх вірних.

Скитаючись  селами та містами тільки Боже Провидіння привело о. Василія в Люрд – центр міжнародних Марійських прощ. На початку о. Василій отримав дозвіл від місцевого єпископа на сталий притулок в головному кафедральному храмі Вервиці (Розер).Цей собор розташований над Гротою Божої Матері. При вході у храм зліва отець декорував престіл іконами Пречистої Богородиці, вишитими рушниками та обрусами і назвав його – «вівтар – України». Тільки Пресвята Богородиця у Люрді могла об’єднати нашу діаспору та підштовхнути на такий надзвичайний крок – побудову храму.

Завдячуючи о. Василію в 1970 році у місті Тулузі відкривають пам’ятник Тарасу Шевченку а, вулицю називають «Вулиця України» .

Церква збудована у 1981 році, у візантійсько-українському стилі. Наша церква в Люрді унікальна, бо єдина не французька. Для о. Прийми будівництво церкви сповнило його бажання служити Матері Божій, як він собі постановив з вдячності після звільнення з концентраційного табору під час другої світової війни. У час коли на Україні діяв тоталітарний режим Радянського Союзу, у церкві Пресвятої Богородиці м. Тулузи була державна символіка  –  синьо-жовтий прапор і герб України – тризуб.

У рідному селі Бачів о. Василій побудував церкву святого Івана Хрестителя та гроту Божої Матері, де з під стіп витікає природне джерело, обрамлене куском граніту, привезеним із Люрду, а саме із скелі, де 18 разів освятила його Матінка Божа.

17 грудня 2004 року у далекій Франції серце о. Василія Прийми перестало битися . За його заповітом тіло перевезено на Україну в родинне село і 9 січня 2005 року в третій день Різдвяних свят передано землі.

   «…Пишу Вам, друзі і другині,        

Любі сестри і брати:                      

Тіло моє в Україні –

В церкві, в Бачівській святині –

Після смерті зберегти.

 

Хай спочину на горбочку,

На білесенькій горі,

У вишневому садочку,

Під церквою в холодочку

У родинному селі!

 

 

    

У Бачів люди приїжджають             Зійди над Бачевом зорею

Паломники з усіх сторін,                  Пречиста Діво Пресвята,

Пречисту Діву величають,               Світи, як сонце, над землею

Співаючи Марійський гімн.             Провадь народи до Христа!

 

Над Бачевом сонце сходить –

З-поза Білої гори:

Мати Божа там приходить,

Людей до Христа приводить,

Щоб щасливими були.

У зеленому віночку

Стоїть церква на горбочку –

Хвала Бачева-села.

Тут святий Іван Хреститель –

Всіх мешканців покровитель –

Захищає їх від зла.

 

Бачів має скелю з гроти массабієль

Бачів має скелю з гроти Массабієль –

Там пісня лунає про марійський край:

У стіп Діви Марії душа променіє –

І на Україні Мати Божа діє.

Сотні, тисячі народу                    

Прийшли пити живу воду

З бачівських чистих джерел,

Які пречиста дівиця –

Неба і землі Цариця –

Як скарб, відкрила нам.

Над Бачевом сонце гріє,

Людська грота там зоріє

Як джерело ласк й потіх:

Дух Господній там витає,

Божий люд благословляє –

Хто скарби віри зберіг,

Покинув смертельний гріх,

Злого Духа переміг.

визначні події парафії
comments powered by Disqus

Катехизм

Молитва про прощення

Господи я стою перед Тобою без всякого притворства. Прошу Тебе пробачити мені всі мої гріхи, я щиро розкраююсь у своїх проступках. Будь ласка, прости мене. В славу ім’я Твого я прощаю всіх тих, хто причинив зло мені. Я відрікаюся від сaтaни і всіх діл його.

Я віддаю Тобі всього себе. Господи Ісусе Христе, приймаю Тебе як Господа Бога і Спасителя. Зціли мене, зміни мене, укріпи моє тiло, душу і  мій дух.

Господи, прийди і оточи мене своєю любов’ю, наповни Святим Духом. Я люблю Тебе, Ісусе. Я славлю Тебе, Господи. Я вдячний Тобі, мій Боже. Я буду слідувати за Тобою кожен день свого життя. Амінь.

служіння «Епіфанія»

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

«Епіфанія»

18 років свого служіння, з 1998 року, спільнота «Епіфанія» посвятила відвідуванню літніх людей, тяжкохворих, а також віл-інфікованих, більшість з яких вже відійшла у вічність.

Спільнота від усього серця дякує жертводавцям, які дарують на потреби вірних – свої молитви, свій час, свою працю, кошти.

Якщо хтось із парафіян, або ваших рідних не має можливості бути присутнім на Святій Літургії, почути Боже слово, посповідатися, чи приступити до Пресвятої Євхаристії, сердечно просимо звертатися до о. Анатолія Теслі – т. +38 /050/ 284 77 31

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут