Паска красна ув'язненим жінкам від Аскольдової Могили

06.04.2010

Христос Воскрес!

Дорогі парафіяни, сьогодні ми всі разом зробили добру справу, відвідали жінок і дівчат у Лук'янівському слідчому ізоляторі. Волонтери Карітас - Печерськ п. Надія, Віталіна принесли вістку про Воскресіння Христове. Завдяки пожертвами Оксани і Євгена, кожна жінка отримала смачну пасочку. Пожертвами Ярослава і Інни, було надано допомогу: шампунями, милом, пряниками, халвою, цукром, жіночою гігієною, фірма "Фармак" надала ліки. Для жінок проповідували священик Ігор і диякон Константин. Дорогі парафіяни просино Вас прочитати листи і звернутись до п. Марти, тим хто хоче допомогти.

ЛИСТ I

Миру та Божої благодаті вельмишановний  отець Ігор та всім тим хто Вас оточує.

Дуже вдячна на відповідь на мого листа.

Вибачте що турбую Вас своєю писаниною, але пишу те що в мене на душі. Хочу потішитись тим що мені снилось і те що я мрію зробити. Ось перший сон.

Начебто я їду в спальному приміщені тут в нас, і відчуваю що з мене тягніть душу. А саме. Хтось, кого я не бачу, телепатично каже: «Віддай душу, йди за мною, буде все».

Я хочу крикнути від страху, але не можу. Я бачу жінок поряд зі мною, і їм говорю: «Що мені робити». На що чую відповідь: «Біжи туди де багато людей». Я повертаюсь і бачу того хто з мене тягнув душу. Перед моїми очима стояв високий чоловік, весь в чорному, сам дуже красивий. На відміну його краси я     бачила єхидство в очах, посмішка і всі його негативи. Я почала бігти і шукати там де багато людей. Вибігла в довгий коридор, по якому з обох сторін були двері. Я відкриваю двері і бачу то вогонь, то воду, то яму,  то стіну, то ще щось. Зосталась остання кімната и я відчиняю кімнату і дійсно бачу велику масу народу. Залетівши туди, я подивилась у вікно і знову побачила той образ. Я давай бігти в кінець кімнати і бачу стоїть Диякон і Батюшка. Я падаю навколішки і кричу криком спасіть. Хватаю його за рясу, він поклав на мене руку і я проснулась.

Ось другий сон.

Я стою біля собору, за воротами. Тут бачу їде велика свита православних (починаючи з менших чинів і закінчуючи великими). У мене дух перехватило від того сяйва їхнього вбрання. Відкриваються ворота і хтось говорить, що йде Митрополит всія України Блаженний Володимир. Побачив його /до цього я його не бачила, тільки що по телевізору/, я зустрілася з ним поглядом, низько вклонилась на що він зробив невеликий поклін і пішов далі. Я проснулась від якоїсь легкості.

За свої 40 років мені такого не снилось. Того страху який був в першому сні я й досі не відчуваю. Ось такі різні сни.

Я часто, дуже часто, стала замислюватися, що мене чекатиме, коли прийде час покинути цей світ. Інколи замислююсь над тим щоб піти в послушниці. Можливо таким чином я зможу замолити  свої гріхи і таким чином вимолити у Господа  Бога – нашого спасителя, спасіння своєї душі та душі моїх рідних та близьких мені людей.

 Ви знаєте  я така людина, що живу за такою притчею. Були два сусіда. Один багатий, другій бідний. Кожен день встаючи рано бідний прибирав сміття зі свого огорода.  Але не своє сміття, а те що кидав багатій. Тривало це довго, доки в бідного не опинилась кількість грошей на які він накупляв всім , всіх солодощів, зложив в кошик та й відніс під двері багатія. Багатій проснувшись з ранку та й побачив це, та й питає у бідного: « Не бачив ти сусіде хто це приніс?» на що, бідний відповідає: «Чим багатий ви сусіде то тим і ділитесь, а чим багатий я то також ділюсь.». За таким принципом я жила до цього, як потрапила сюди і живу тут. Але це тут чомусь думають, що такі люди, як я трішки ненормальні. Ось я трохи і поділилась з вами, що я за людина.

Отець Ігор, ви запитуєте за сина, яким він віком. Йому 17 років. Носить 41 розмір взуття і 48 розмір одежі, зріст 1м.70см. Ось дзвонила до дому і взнала таку новину. По якій причині він не хотів довчитись в К.ВЛ. і сказав що щоб ми не робили і якби ми і не просили він вчитись там не буде. Зробивши другій дзвінок я взнала що його перевели до школи. Я як мати повинна була написати чи подзвонили і дали прочухани, але як слід поміркувала і вирішила не втручатися. Син дорослий і повинен сам відповідати за свої вчинки. Знаю з його досвіду і тому не хочу нашкодити. Один раз він мені казав: «Мамо, та де я навчаюсь, діти дуже багатих, як тільки вони щось зроблять то за них є кому заступитись. А я мамо сам, у мене є тільки ти та старенька бабуся. Мені треба самому всього достигати. Там все вирішують гроші. За тестування я сам по своїм здібностям витягую, а вони мамо за гроші». Ось можливо його це сильно заділо. Ми з моїм сином маємо дуже дружні стосунки. Немає жодних таємниць. Я йому довіряю і надіюсь на те що він зробить правильний вибір.

Коли він вчився в Боярці то там ходив до церковного хору. Йому подобалось. Одного разу приїжджав Митрополит Київський і всія України Блаженний Володимир і подарував книжечку церковний світ дитини. Я кожний день лягаючи спати її беру в руки і молюсь,не тільки по ній, а так само від себе.

Отець Ігор,дуже вдячна за Ваші молитви, та за Вашу турботу. В мене маленьке прохання. Якщо зможете надішліть мені Біблію крупним шрифтом, трохи погано бачу. Якщо зможете, то буду вдячна, колиб ви надіслали до 28 лютого мені щось, щоб я могла роздати стареньким людям. В мене в цей день 41 рік. Вибачте, але пишу без всякої брехні, а так  як воно є.

Дякую, за все щоб ви не зробили.

Да, нехай Вас  охороняє Господь Бог – наш спаситель.

Недостойна раба Божа Лариса.   

ЛИСТ II

Мир вашему  Дому!

Получила от вас письмо и с благодарностью отвечаю.

Хочу немного написать о себе, только не подумайте, что я жалуюсь или хочу обвинить кого либо – нет! Просто пишу, так как оно было, то есть немного облегчу душу! А в своей жизни виновата только сама. Вот я часто думаю – тяготы заключения, сам этот факт, этот кошмар – Господь наказал за мои тяжкие грехи или оградил меня от какой-то еще большей беды, горя!?!?

Ну а с другой стороны, что страшнее и больнее чем остаться одна, без близких и родных моих людей, пережить своих детей?!? Ну ладно, начнем вкратце и по порядку.

Выросла и воспиталась я в добропорядочной семье. Родители удочерили меня совсем малюткой. Но я этого совершенно не ощущала, пока не погиб отец (на рыбалке утонул) и мне «добрые» люди не рассказали, так сказать «пожалели»! А мне тогда было 12 лет и сказать, что это было для меня очень жестокий и больной удар , значит сказать очень мягко! Даже после стольких лет, для меня очень свежи и тяжелы все душевные переживания и боли. Это я сейчас осознаю и понимаю, что этот психологический удар для 12-го ребенка был шокированный. И конечно последствия были не осознанны и спонтанны.

Не буду описывать все, но для матери я принесла немало слез и нервных срывов. Замуж вышла очень рано, в 18 лет родила дочь  Оленьку, в 21 уже разошлась. В 30 лет опять вышла замуж в 32 родила сына Рому.  Мама умерла (инсульт, полтора месяца лежала парализована), а через пол года погибают (ДТП) дети Оле неполных 16 лет, а Ромочке тогда почти 2 годика. Вот тогда все закружилось вокруг меня, а я как в стопоре была довольно долгое время. А рядом оказался не мужчина, не друг, а полное ничтожество. И вот я осталась как в одной сказке, старуха у разбитого корыта, та и того нет!

Никого и ничего нет, здоровья и того нет!!! Но я повторяю, что во всем том, что произошло после всех похорон, виновата только я сама. Просто на прочность, я оказалась ни что, просто тряпка. Сломалась как гнилая ветка. И ко всему прочему еще совершила тяжкий грех, забрала жизнь у другого человека, хотя это было все так спонтанно  не осмысленно, но все же факт остается фактом. А самое интересное, я постоянно себя спрашиваю и в молитве прошу ответа у Господа, почему? Ну почему так, в октябре 2003 года у меня получился микро–инфаркт, а в январе 2004 года я лишаю жизни человека. Почему, ну почему? Почему у меня, микро–инфаркт, а не обширный, почему Господь не забрал меня?? А, я, забрала чужую жизнь???? Почему в том ДТП погибли мои дети, моя кровь, моя плоть, а я хоть с трудом, но жила, кстати после аварии у меня и остались последствия проблемы с позвоночником / меж дисковая грыжа и шипообразный пояс позвоночника/ с сердцем по народному у меня «Грудная жабра», выкручивает суставы. Почему, почему рядом со мной погибают, а я  жива???

Вот так вкратце я описала и немного выговорилась то, что на душе, может хоть немного будет легче! Ведь здесь у каждой свое горе, свои беды! И не каждому выскажешь свою боль. Спасибо Вам за Ваше внимание и понимание!!! Я Вам очень признательна, за то, что несмотря на свою занятость Вы уделяете мне внимания находя свободное время!

На этом буду заканчивать.

Что-то тяжело, совсем расклеилась. А 2 февраля мне полных 51 год !!!!!   

Ангела Вам Хранителя с низким поклоном и с уважением р. Б Анна.

30.01.10

P.S.: Отец Игорь, я хотела у вас спросить, сможете ли вы мне помочь с лекарствам? Если да, тогда я вышлю рецепты.

р. Б. Анна.

ЛИСТ III

Слава Ісусу Христу!

Отець Ігор Онишкевич.

Пише до Вас Ганна! Дуже Вам вдячна за відповідь на мій лист. А я і не брала до уваги на щот вашого невчасного листування. Я уповаю на Бога, бо я його люблю всім серцем і Господь бачить мої страждання, горе но він знае. Що я ще не та, якою маю бути, но я неперастаю молитися і просить у Господа прощення. Я знаю що мене спасе тільки Господь, він зімною.

Отець Ігор я Вас дуже прошу допоможіть мені десь в кінці лютого або на початку березня мене будуть відправляти на больничну у м. Львів, на операцію у мене рак груді, а їхати ні з чим, немає нічого мильного, гігієнічного – но що потрібно жінці. На перед вам  дякую, прошу помоліться за мене, та дітей моїх.

Дуже переживаю щоб усе було благополучно. Господь зі мною я знаю. 

Я усе із Богом дньом і ночью.

Бувайте здорові

Отець Ігор помоліться за нас.

31.01.10 рік

Ганна.

Будь чесною у своїй поведінці.

Дорога гордості - це дорога впалих ангелів, а не дорога чесних людей. Чесна людина вміє достойно вести себе перед сильнішими і багатими цього світу, без гордості, але і без плазування та рабського понижування себе.

Чесна людина віддає Богові те, що Богові належить: послухай його законам і достойну участь у богослужіннях, а ближньому віддай те, що ближньому належить; не кривдить його, не обманює, небуває підлим, донощиком, а навпаки, задля віри в Бога старатися де тільки можна, допомагати й послужити ближньому. Чесна людина бажає служити Богові, хоч би і з пожертвуванням власного життя.

Чесна людина вміє у важких умовах задовольнитися і найменшим. Без нарікань і прокльонів переносить не одне лихо, а «хто терпен, той спанен», як каже приповідка. Чесна людина завжди в своїх словах дотримується правди.

Будь завжди вірною Христові.

«Вірність Христові»! В цих словах – програма цілого життя. 

Вірність Христові - це всі християнські обов’язки. Вірність Христові - це християнський світогляд, це дочасне щастя і вічне спасіння!

Бути вірним Христові – це любити Бога і ближніх за для Бога, бо вони Божі діти.

Бути вірним Христові – це давати Богові перше місце усьому.

Бути вірним Христові – це високо цінити християнську молитву та до неї щодня в кожній важливій потребі життя вдаватися.

Бути вірним Христові – це пам’ятати про потреби ближніх і по змозі давати милостиню.

Бути вірним Христові – це бути чистим, берегтись гріха, та за гріхи покутувати.

Бути вірним Христові – це приймати причастя Христового Тіла і пити чашу його Крові.

Бути вірним Христові – це любити Матір – Церкву, її знати і слухати, її коритися у справах віри й моралі, до неї голосно признаватися.

Я прагну бути вірною Христові.