Розважання
14 березня, неділя (4-та Посту) – Мт 4,25-5,12
Препмуч. Євдокії
А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання. Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх:
“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами”.
…Побачивши ж народ… Також сьогодні приходить до наших Церков багато народу. Перш за все в неділю. Під час тижня, лише деякі знайдуть час, щоб зайти за Ісусом. Ніби Йому хочемо сказати, що в щоденних ситуаціях Його не потребуємо. Він бажає щоденно крокувати з нами. Дозвольмо Йому це.
…зійшов на гору…Кожен з нас мав би у своєму житті знайти «гору», місце, з котрого є близько до Бога. Може це бути куточок кімнати в хаті, в гуртожитку, за столом на роботі… Найважливіше є повернути своє серце в напрямку до Бога та сказати Йому коротко, своїми словами, який Він для нас важливий, що ми би хотіли Його любити, що бажаємо належати Йому.
…“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне…Блаженства теоретично знає майже кожен з нас. Це норма, котра від часів Ісуса не змінилася. Бути вбогим духом, плачучим, тихим…, це тепер не є модним. Надавати Богу перше місце у своєму серці дуже важко, бо пропозицій навколо нас дуже багато. Страждати з любові до Бога, коли навколишній світ радіє, це вже понад наші сили. Бути справедливим там, де крадуть, не дають зарплату, чи це можливо? В теперішньому світі приймають інші цінності. Але наперекір всім нашим «неможливо», блаженства є точною нормою для отримання неба.
Господи, вже сьогодні хочу сповнювати Твої слова.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
