Caritas in Veritate. З Папою Венедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин

Останній, шостий розділ енцикліки «Любов у істині» Папи Венедикта XVI присвячений темі взаємозв’язку між розвитком та технологічним прогресом і називається «Розвиток народів і техніка». Він розпочинається з роздумів над тим, що розвиток народів тісно пов’язаний із розвитком кожної окремої людини, і над роллю, яку в цьому відіграє технічний поступ.

Людська особа, пише Папа, спрямована на розвиток. «Не йдеться про розвиток, який забезпечується природними механізмами, – пояснює Венедикт XVI, – бо кожен з нас знає, що може приймати вільні та відповідальні рішення. Не йдеться також і про розвиток, який підвладний нашим забаганками, оскільки усі знаємо, що ми є даром, а не результатом самонародження» (ч.68). Святіший Отець зазначає, що свобода людини характеризується її буттям та обмеженнями, адже ніхто самовільно не формує своєї свідомості, але будує своє «я» на основі раніше отриманого «себе». «Розвиток особи деградує, якщо вона вважає себе єдиним творцем себе самої.

«Сьогодні проблема розвитку тісно пов’язана з технологічним прогресом, з його вражаючим застосуванням у біологічній сфері. Техніка, і на цьому варто наголосити, є глибоко людським фактором, пов’язаним з автономністю та свободою людини» (ч.69), – пише далі Венедикт XVI, додаючи, що в техніці виражається і утверджується панування духа над матерією. Техніка дозволяє панувати над матерією, зменшити небезпеки, заощадити зусилля, покращити умови життя. Вона відповідає покликанню людської праці, адже дивлячись на техніку як на плід свого таланту, людина визнає саму себе і здійснює свою людську природу. Святіший Отець зауважує, що через те, що началом і причиною існування техніки є людина, яка діє, вона не є просто технікою. «Вона виявляє людину і її прагнення розвитку, висловлює жадання людського духа поступово перемагати певні матеріальні обумовлення. Саме тому, техніка включається у наказ “плекати й доглядати землю” (пор. Бт 2,15), який Бог доручив людині, і вона повинна бути спрямована на зміцнення цього союзу між людською істотою та навколишнім середовищем, який має бути відображенням творчої любові Бога» (ч.69).

Але з технічним розвитком пов’язані певні ризики. Він може нав’язати ідею самодостатності техніки, коли людина цікавиться лише питанням «як», а не зважає на численні «чому», які спонукають її до діяння. Це є причиною того, що техніка стає двозначною. «Народжена з людської креативності як засіб людської свободи, вона може сприйматись як елемент абсолютної свободи, тієї свободи, яка прагне вийти поза обмеження, які знаходяться в самих речах» (ч.70), – перестерігає Венедикт XVI, зазначаючи, що внаслідок глобалізації саме техніка, стаючи ідеологічною силою, може замінити інші ідеології та привести людство до замкненості всередині заздалегідь окреслених ідей, з яких воно не змогло б вийти, щоб зустріти істину та буття. В такому випадку оцінювання, пізнання та прийняття рішень відбувалося б у межах технократичного культурного горизонту, і не було б можливості знайти інший сенс поза тим, який би не був створений нами самими. Таке бачення сприяє ментальності, яка ототожнює справжнє із здійсненним. «Але коли єдиним критерієм істини є ефективність та корисність, – пише Папа, – автоматично заперечується розвиток. У дійсності, справжній розвиток не полягає першочергово у тому, щоб робити. Ключем розвитку є розум, який здатний розуміти техніку та повністю збагнути людський сенс діяння людини у світлі значення особи, взятої у цілісності її буття» (ч. 70). Адже також і тоді, коли людина діє на відстані за посередництвом супутника або електроімпульсів, її діяння завжди залишається людським, будучи вираженням її відповідальної свободи.

Техніка дуже захоплює людину, оскільки вириває її з фізичних обмежень і розширяє її горизонти, але, зазначає Святіший Отець, людська свобода є сама собою лише тоді, «коли на привабливість техніки відповідає рішеннями, які є плодом моральної відповідальності» (ч.70). З цього випливає невідкладна необхідність відповідного формування етичної відповідальності при користуванні технікою. Виходячи із захоплення, яке викликають технології, слід відновити справжній сенс свободи, що полягає у відповіді на заклик нашого буття, починаючи від вимоги залишатися самими собою. Аналогічно, деградує і розвиток народів, якщо людство вважає, що зможе створитися наново, користаючи з “чудес” техніки» (ч.68), – перестерігає Папа, прирівнюючи такий підхід до ситуації, в якій також і економічний розвиток виявляється фіктивним та шкідливим, якщо він ввіряється “чудесам” фінансового сектору, вважаючи, що той зможе підтримати його неприродне та споживацьке зростання. Тому слід зростати в любові до свободи, не самовільної, але справді людської, що стає такою через визнання того добра, яке її випереджує.

http://www.radiovaticana.org