5 березня - Панахида пам'яті Романа Шухевича
5 березня
10:00 Панахида памяті на Аскольдовій Могилі в Церкві
18:00 Молитва молоді на могилі Геоїв Крут в пам'ять Романа Шухевича
Прийди, молоде України, на другу могилу України над Дніпром і згадай тих, хто полягли за тебе.
Генерал Роман Шухевич-Чупринка - Дух Української Нації!
В Україні кров лилася ріками. Протягом останніх століть чобіт дикого московського варвара продовжував топтати Українську землю, знищуючи усе живе на своєму шляху. Але український народ далі був непереможний. Цією армією героїв, як про неї висловися у своєму наказі Головний Штаб УПА, керував неперевершений стратег повстанської війни у термоядерній добі - генерал Р.Шухевич-Чупринка, що - як соборник ідеї і чину - узяв собі навіть прізвище Чупринки (Грицька), що був головою Повстанського центру українських центральних земель в боротьбі із дикими московськими ордами в 20-х роках.
Рідко трапляється, що генерали й полководці є одночасно блискучими політиками і державними мужами. А Роман Шухевич власне належав до тих одиноких постатей не тільки нашої, а й взагалі світової історії. В ньому зосереджувались всі прикмети військового стратега, політика, державного мужа і полководця. З-поміж усіх провідних людей нашої революції того часу, він - лицар із крови й кості, безкомпромісовий революціонер - був найбільш толерантний у відношенні до українських партійно-політичних угрупувань, хоч ніколи не переступав межі революційно-політичної принциповості. Суворий і вимогливий до себе самого, рішучий і енергійний, особливо справедливий, словом - був таким, яким мусить бути провідник і полководець революції.
В чому ж була сила головнокомандувача УПА генерала Романа Шухевича-Чупринки? Як знаємо, він особливу увагу приділяв розбудові збройних сил українського народу, тобто - його армії. Тому постать генерала Р.Шухевича-Чупринки виділяється у нашій історії минулих дисятиліть. Але одночасно він був і особливої якості політиком-революціонером, державним мужем, стратегом національно-визвольної всебічної політичної революції, геніальним полководцем і творцем модерної війни - повстансько-партизанської.
Власне генерал Роман Шухевич-Чупринка своєю геніальною інтуїцією військового стратега-політика і державного мужа-революціонера збагнув сутність сучасної доби і розгорнув всенародне повстання до небувалих розмірів. Під його керівництвом ОУН, ініціятор організації УПА. І тому УПА стала на захист всебічних інтересів як нації, так і одиниці. Захищала український народ від насильницького вивозу німцями і москалями на каторжні роботи, відбирала від окупантів контингенти, що їх терором забрали в українських селян, виступала проти планів гітлерівських і московських наїзників використовувати український народ у війні як "гарматне м'ясо", словом - повністю захищала його соціально-економічні інтереси.
З історичного погляду можна говорити про дві, незвичайно тотожні, українські національні революції: Хмельниччину і передвісника нової Хмельниччини - революцію ОУН-УПА, особливо в час всенародного повстання, на чолі якого був генерал Роман Шухевич-Чупринка. Ідеї великого державника Мазепи і народника Палія здійснював одночасно новий провідник української національної і соціальної революції нашого часу - генерал Р.Шухевич-Чупринка.
Як практичний політик, Роман Шухевич розбудував основи революційно-визвольної концепції АБН (Антибільшовицького Блоку Народів), вважаючи спільний фронт поневолених народів за єдино-реальний шлях визволення, відкинувши будь-яку орієнтацію на чужу інтервенцію чи на чужі збройні сили. Рейди відділів УПА по сусідніх країнах, включно з Кавказом, - це наочний доказ, що генерал Р.Шухевич-Чупринка практично розбудовував концепцію АБН, розраховуючи на спільний фронт поневолених народів, себто на одночасні національно-визвольні революції.
Як державний муж, він розумів і особливе значення революційно-політичного проводу нації у її визвольній боротьбі. Коли німецькі окупанти зліквідували Українську державу, відновлену актом 30 червня 1941 року, і заарештували голову та членів Державного правління, з ніціативи генерала Р.Шухевича-Чупринки в червні 1944 року постала Українська Головна Визвольна Рада (Уряд Воюючої України), яка в той час виконувала функцію зліквідованого німцями Державного правління і вела переговори між Україною і її сусідами на базі суверенних міждержавних взаємин. Представники Воюючої України налагоджували дипломатичні стосунки із італійським антифашистським рухом, із урядовими колами Великобританії, США, Франції та інших держав, представляли позицію Незалежної України в ООН та на багатьох міжнародних конференціях миру.
Сталін був змушений припинити загальну криваву розправу з усім українським народом, бо боявся, що революційне полум'я може охопити не тільки Україну, а й цілу московську імперію. Як бачимо, не регулярні військові частини, а українські визвольні ідеї стали смертельною загрозою для московсько-більшовицької імперії. І ген. Р.Шухевич-Чупринка, що виступив із своїми лицарями-героями проти орд Сталіна, персоніфікував у всебічному бою на рідних землях цю гігантську боротьбу української нації проти московських варварів, що й стало проявом антиподичності двох світів: Чупринка проти Сталіна, Київ проти Москви, Свята Софія проти Кремля, Україна проти Московщини.
Генерал Р.Шухевич-Чупринка висунув проекцію побудови нового світу на руїнах московської імперії, поклав основи під Антибільшовицький Блок Народів.
Чупринка проти Леніна в історично-ідейному розрізі нашої епохи - це два символи, представники двох систем життя: світу правди і волі та світу рабства і злочинів. В генералі Шухевичу-Чупринці бачимо уосібнення правдивої людини як Богоподібної істоти, як символ справедливості, з якої випливають права людини і нації, що є фундаментом побудови нового світу - вільних суверенних держав, у яких буде пошанована свобода, а джерелом моралі стануть Божі заповіді. Ленін - символ світу брехні, терору, насильства, варваства, народовбивства, безбожництва, експлуатації нації і людини, топтання їх гідності і прав, символ кровавого безбожництва і філософічного матеріалізму, який не визнає вічності людської душі.
Ідеї генерала Р.Шухевича-Чупринки вийнятково гуманні й справедливі. Вони забезпечують усім громадянам відновленої Української держави рівні права, не зважаючи на їх віровизнання, націоналість, расу і політичні переконання, безсумнівно, за виключенням злочинного комунізму. УПА ставала на захист і жидів, яких винищували нацисти, тому в її рядах були і жиди, наприклад, лікарі й санітари, та інші національності, що добровільно боролися за Українську державу проти нацистських чи московсько-більшовицьких варварів. А скільки українців, навіть цілих родин, розстріляли німці тільки за те, що вони давали захист жидам, керуючись українською гуманністю.
Нам видається, що генерал Чупринка добре розумів свою роль під час українських визвольних змагань, коли в одному із своїх наказів писав, що він гордий тим, що доля йому судила стояти на чолі армії героїв, рівної якій не знає історія України, історія світу та античні приклади хоробрості і військової честі. Знаючи ген. Чупринку з особистого життя, як винятково скромного, що не любив реклами і довгі роки був анонімом, але й особливо відповідального за кожне висловлене своє слово, відчуваємо вагу його слів.
Генерал Т.Чупринка знав, що говорив у своїх наказах про неперевершені зразки геройства своїх бійців і революціонерів. Як немає змоги порівняти українських повстанців з іншими в історії народів, так - тим більше - нема порівняння із постаттю ген. Чупринки. Навіть Гарібальді користувався сприянням деяких позаіталійських сил. Ген. Чупринка не мав жодної допомоги ні від якої іноземної державної потуги: ані моральної, ані політичної, ані технчної.
Власні сили - це було гасло і практика життя!
Яким було життя Чупринки, такою і була його смерть!
Ген. Чупринка, керівник непоборної воюючої України, вчинив те, що ввійде в історію всього світу: ми не склали зброї навіть проти наймогутнішої потуги світу, ведемо боротьбу безперервно в той час, коли весь світ боявся навіть морально нас підтримати. Ми горді, хоч смуток давить серце, що у нас був Чупринка, який зумів довгі роки командувати непереможною армією героїв у боротьбі проти двох найбільших потуг світу. Ми горді, що він вийшов із наших націоналістичних, ніколи не захитаних лав.
Безсмертний вождь-полководець українських революційних сил, волів упасти на полі бою, ніж залишити українські землі на поталу окупантам чи підкоритися їм. Ця настанова і рішучість ген. Р.Шухевича-Чупринки віддзеркалені в Декларації Проводу ОУН на рідних землях після закінчення Другої світової війни в Європі:
"Ми свідомі того, читаємо в Декларації, що наша визвольна боротьба входить у найважчий період. На великому священному шляху визвольної боротьби поневоленого народу бувають дні тріумфу і занепаду, і не нам узалежнювати наші дії від майбутньої розв'язки. Ми, як діюче народне підпілля, сповняємо свій почесний обов'язок, незалежно від того, чи нам дадуть за це терновий чи лавровий вінок. Ми віримо в силу і воскресіння України і знаємо, що своїми діями наближаємо день національного визволення…
Ми, Провід Організації Українських Націоналістів, далі залишаємось з народом на полі бою нашої визвольної війни, на наших окупованих землях. Рам'я-в рам'я з революціонерами й повстанцями, підемо в першій лінії до дальшої боротьби за волю. Знаємо і віримо, що недалекий уже час остаточного визволення українського народу і створення його самостійної держави, і цю віру передаємо народові…"
Генерал Роман Шухевич-Чупринка ішов тим, добровільно обраним, тернистим шляхом аж до останніх хвилин свого життя. Як голова підпільного революційного уряду України (УГВР), що був протиставленням до агентурного т.зв. уряду УССР, він загинув на рідній землі в боротьбі з московськими варварами-загарбниками.
Для нас і народу Чупринка не загинув. Його постать бачить кожен із нас перед собою, його дух витає завжди над нами. Як колись античні борці вірили, що з ворогом ще й духи полеглих б'ються на бойовищах, так віримо і ми, що народ лицарів і героїв, народ Байд і Богунів, народ Різунів і Перебийносів, народ крутян і героїв Базару, народ холодноярських повстанців, народ незрівняних СУМ і СВУ, народ невідомих героїв - ніколи не загине, що у всіх наших сучасних і грядущих боях буде нас вести до перемоги дух Чупринки.
Не знаємо, де тлінні останки великого Командира-Вождя, Провідника революційних сил України і Голови її повстанського підпільного уряду, але знаємо, що й тепер московські варвари бояться не тільки його великих ідей, а навіть і згадки про нього. Бояться, щоб його могила не стала Національним Пантеоном, до якого ітимуть, як на прощу, мільйони українського народу.
Саме тому величавою могилою-пантеоном генералу Р.Шухевичу-Чупринці, котра навіки прославляє Україну Чупринки є кожний сантиметр землі в світі де перебуває українець, є уся етнічна земля Незалежної Могутньої Української Самостійної Соборної Держави благословенної Сином Божим Ісусом Христом.
Чупринка житиме в віках, тому вгору підіймем серця, бо:
"Хто там сказав - нема Чупринки,
Хто похилив на щоглі стяг,
Коли ще пишуться сторінки
Його безприкладних звитяг.
Коли Москва фанфар не грає
Про перемогу над УПА,
То знай - на горло їй ступає
Грізна Чупринківська Стопа!"
http://www.shukhevych.netfirms.com/
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
