Енцикліка "Caritas in veritate"

07.07.2009

Сьогодні, 7 липня 2009 р., об 11.30 місцевого часу, у Ватиканському прес-центрі розпочалася презентація третьої енцикліки Вселенського Архиєрея Венедикта XVI, яка називається «Caritas in veritate» (Любов у істині), і присвячена соціальним питанням. Під час представлення виступив, зокрема, кардинал Ренато Мартіно, Президент Папської Ради «Справедливість і мир», яка є організмом Апостольської Столиці, який покликаний сприяти поширенню у світі справедливості та миру згідно з Євангелієм та соціальним вченням Церкви. Іншим доповідачем був кардинал Поль Кордес, Президент Папської Ради «Єдиним серцем», яка від імені Папи координує різні гуманітарні ініціативи Апостольської Столиці та заохочує вірних до давання конкретного свідчення євангельського милосердя.

Кардинал Мартіно зазначив, що нова енцикліка вписується у шерегу соціальних енциклік попередніх Вселенських Архиєреїв, а поява нового документу такого змісту пояснюється змінами, яких постійно зазнає суспільство. Адже соціальне вчення Церкви складається з двох частин - постійної та змінної. Це полягає у необхідності дати відповідь у світлі вічних і незмінних Євангельських істин на постійно нові проблеми, з якими стикається людство.

В свою чергу, кардинал Кордес наголосив на тому, що завданням Церкви не є будувати нове та справедливе суспільство, а провадити людей до спасіння. Але в суспільстві вона виконує "пророчу роль", бо звіщення Христа умерлого і воскреслого, яке вона здійснює протягом століть, має свою актуалізацію також в справах, які стосуються соціального співжиття.

«Любов у істині, яку Ісус Христос засвідчив Своїм земним життям і, передовсім, Своєю смертю і воскресінням, є головною рушійною силою правдивого розвитку кожної особи і цілого людства», - цими словами розпочинається третя енцикліка Папи Венедикта XVI, присвячена темі цілісного розвитку.

У вступній частині Вселенський Архиєрей заторкує богословські підвалини згаданої теми, пригадуючи, що «caritas», тобто милосердна любов, є головним шляхом соціальної доктрини Церкви, однак розвиток потребує також й істини. «Християнство любові, позбавлене правди, може легко замінитись у збір добрих почуттів, корисних для суспільного співжиття, але маргінальних», - попереджає Папа. Соціальне діяння, якщо позбавлене істини, попадає у сваволю приватних інтересів.

Далі Венедикт XVI зупиняється на критеріях морального діяння, що випливають із "любові у істині", якими є справедливість і спільне благо. Кожен християнин покликаний до любові також і в суспільному житті. Церква не пропонує технічних розв'язок, як чинити, але сповняє місію істини, закликаючи до формування суспільства, відповідного до гідності і покликання людини.

Перший розділ енцикліки присвячений аналізові енцикліки Папи Павла VI «Populorum Progressio» (Розвиток народів), у сорокову річницю якої вийшов у світ документ «Caritas i veritate». Венедикт XVI, йдучи за своїм попередником, пригадує, що без перспективи вічного життя людський прогрес позбавлений віддиху, без Бога розвиток стає негуманним.

У другому розділі Вселенський Архиєрей розглядає тему людського розвитку у наші часи. Він зазначає, що вигода, як єдина ціль, що не оглядається на спільне благо, загрожує зруйнувати багатства і спричинитися до убогості. Папа підтверджує це конкретними прикладами із сучасного життя, зазначаючи, що криза зобов'язує наново спроектувати наш шлях, а головним капіталом, про збереження і оцінення якого необхідно подбати, є людська особа у своїй цілості.

«Братерство, економічний розвиток і громадянське суспільство» - така назва третього розділу енцикліки, який розпочинається похвалою досвіду дарування, який сьогодні не знаходить належного визнання. Витіснивши етичні спонуки з економічного життя, людина почала надуживати економічними засобами, однак, для правдивого розвитку вона потребує простору безкорисливості. «Без внутрішніх форм солідарності і взаємного довір'я, - попереджає Венедикт XVI, - ринок не може повністю звершити свою економічну функцію». Ринкові стосунки не повинні перетворитися на місце надужиття сильніших за рахунок слабших, а актуальна криза унаочнює, що неможливо применшити роль традиційних принципів соціальної етики, якими є прозорість, чесність і відповідальність. Розділ закінчується оцінкою сучасного стану явища глобалізації.

Четвертий розділ енцикліки розглядає тему розвитку народів, прав і обов'язків та відповідальності за навколишнє середовище, а п'ятий заторкує питання співпраці людського роду, адже розвиток народів є нерозривно пов'язаний із визнанням того, що всі ми є однією великою родиною.

Останній, шостий розділ, сконцентрований над темою «Розвиток народів і техніка». Папа перестерігає людство перед надмірним покладанням надії на "чудеса технології", а також вказує на проблемні з точки зору моралі ділянки сучасної науки, зокрема, в галузі біоетики, які загрожують гідності людської особи.

У заключній частині енцикліки «Любов у істині» Венедикт XVI підкреслює, що розвиток потребує християн, які в молитві підносять руки до Бога, потребує любові і вибачення, самозречення, прийняття ближнього, справедливості та миру.

За матеріалами: http://www.radiovaticana.org/