Цього року 31 травня 2009 р., за новим календарним стилем - празник П'ятидесятниці, або ж Зіслання Святого Духа. З цієї нагоди Вселенський Архиєрей Венедикт XVI відслужив урочисту Святу Літургію в базиліці Святого Петра у Ватикані.
Промовляючи до вірних під час проповіді, Святіший Отець зазначив, що особливістю празника П'ятидесятниці є, що в ньому звершується те, що сам Ісус назвав завданням своєї місії на землі: «Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся!» (Лк 12,49). Саме зшестя Святого Духа є здійсненням цих слів. Бог прагне дарувати цей «вогонь» кожному поколінню, і робить це коли і як забажає. Щоб отримати ці дари, Святе Письмо дає нам конкретні вказівки. Автор книги Діянь Апостолів, яка описує подію П'ятидесятниці, вказує на те, що апостоли перебували разом на тому самому місці, тобто там, де Ісус звершив свою Останню Вечерю з учнями, і де об'явився їм після воскресіння. Вони перебували там витривалі та однозгідні у молитві. «Отож, - мовив Папа, - згода між учнями є умовою того, щоб прийшов Святий Дух, а передумовою згоди є молитва». Венедикт XVI додав, що ці умови є дійсними і для сьогоднішньої Церкви, і якщо прагнемо, щоб П'ятидесятниця не була зведена до порожніх обрядів і святкувань, але була подією спасіння, необхідно приготуватися до очікування Божого дару через покірне і тихе слухання Його слова, більше часу приділяти молитві.
Святіший Отець також зазначив, що Святий Дух перемагає страх. Апостоли, після арешту Вчителя, збиралися у згаданій світлиці, ховаючись зі страху, щоб не понести ту саму долю. Але, отримавши Святого Духа, вони відважно вийшли назовні і почали проповідувати благу вість про Христа розп'ятого і воскреслого. Куди входить Святий Дух, там пропадає страх і зміцнюється віра в те, що Бог ніколи нас не залишить. «Виявом цього є і саме існування Церкви, яка, не зважаючи на обмеження і провини людей, продовжує плисти океаном історії, підштовхувана Божим подихом і оживлена Його очищаючим вогнем», - зазначив Папа.
Милосердний Ісусе, зглянувшись на наші безконечні благання й болісні заклики з Долини горя і сліз, щоби нас врятувати від погибелі вічної, Ти явився нам у Вифлеємі. Всеблагий Ісусу, полюбивши праведників, а над грішниками змилосердившись, усіх прагнеш спасти, обіцяючи нам у майбутньому житті вічне щастя. Спрямуй же, Господи мої вчинки до Твоїх заповідей: душу мою освяти, тіло моє очисти, а помисли мої вдоскональ. Оточи мене Твоїми святими ангелами, щоби під їх покровительством я виконував Твою святу волю, бо Ти – Слово Отця і благословенний з віків у віки. Амінь
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.
За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.
«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.
«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.