Хто віддасть своє життя, той його віднайде. Проповідь Папи Венедикта XVI у Квітну Неділю

06.04.2009

У проповіді Вселенський Архиєрей, насамперед, зупинився над поясненням читань із Святого Письма, що були прочитані під час Служби Божої. Венедикт XVI звернув увагу на те, що вітаючи Ісуса при в'їзді до Єрусалиму, натовп вітав Його, як царя, сина Давида, однак, не знаємо, як саме вони уявляли собі Його царство. А ми? Чи зрозуміли ми, чим є Боже Царство, про яке навчав Спаситель? Чи ми зрозуміли, що воно не від цього світу, чи може й далі прагнемо, щоб воно було від нього? - запитував Святіший Отець.
Святий євангелист Іван, після розповіді про в'їзд Ісуса до Єрусалиму, вів далі Папа, наводить слова Спасителя, Який пояснює що є суттєвим у Божому Царстві. Паломники греки, що прибули до Єрусалиму, хотіли побачити і почути Ісуса, тому звернулися до апостолів Филипа та Андрія з відповідним проханням. «Справжньою метою паломництва повинна бути зустріч з Богом, поклонитися Йому», - мовив Венедикт XVI, зазначивши, що саме для цього тут, на площі святого Петра, зібралися численні вірні, подібно, як тисячі юнаків і дівчат минулого літа вирушили в Австралію до Сіднею.

Ісус відповів апостолам, що переказали слова греків: «Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Ів 12,24). Це означає, пояснив Папа, що не має значення коротша чи довша розмова з окремими людьми. Через Воскресіння Ісус подолає границі простору і часу, і вийде назустріч усьому світові, в тому числі - і грекам. І, таким чином, прийде Його Царство. «Таким чином, - мовив Венедикт XVI, - можемо розпізнати дві суттєві характеристики цього Царства. Перша - це Царство проходить через хрест. (...) Друга характеристика говорить: Його Царство є Вселенським». Однак, це є можливим саме тому, що воно не є політичним царством, а ґрунтується на вільному приєднанні до любові, яка є відповіддю на любов Ісуса, який віддав себе усім. Святіший Отець зазначив, що ми мусимо постійно наново вчитися цих речей, зокрема - універсальності, вселенськості, що означає, що ніхто не може ставити у центрі себе самого, свою культуру, свій світ. Універсальність включає хрест, бо завжди є відмовою від чогось особистого. «Вселенськість та хрест ідуть разом. Лише так твориться мир», - сказав Венедикт XVI.

Після короткої притчі про зерно, Ісус, відповідаючи грекам, також мовив: «Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно» (Ів 12,25). Папа пояснив, що той, хто хоче мати своє життя лише для себе, стягати все для себе, втрачає життя, бо воно стає нудним і порожнім. Лише у відреченні від себе самих, лише у відповіді «так» більшому життю, властивому Богові, також наше життя стає повним і великим. Венедикт XVI зазначив, що погодитись на те, що це є фундаментальною візією життя, відносно легко, але цього недостатньо. Крім визнання принципів, потрібно ними жити. Не вистачає самого рішення, яке також є важливим, потрібно щоденно, в різних конкретних обставинах, завжди наново відрікатися від нашого «я». «Хто обіцяє життя без цього, завжди нового, дару себе самого, обманює людей. Не існує зреалізованого життя без жертви», - підкреслив Папа.

«Тепер стривожилась душа моя, - і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї?» (Ів 12,25), - наводить Ісусові слова святий євангелист Іван. Святіший Отець зазначив, що будучи людиною, Ісус відчував прагнення просити про звільнення від жаху страждань. Також і ми можемо так молитися, можемо взивати до Бога перед обличчям несправедливості у світі і наших особистих труднощів. Але наступним словом Спасителя було: «Нехай не моя, а Твоя буде воля». Ми повинні довіритися Богові, вірити, що Він чинить справедливі речі, що Його воля - це любов і правда, а наше життя стає добрим, якщо навчимося погоджуватись з цим порядком.

Завершуючи проповідь, Венедикт XVI наголосив на символічному значенні передання австралійською молоддю своїм ровесникам з Іспанії хреста Всесвітніх Днів Молоді, зазначаючи, що коли торкаємося хреста, коли несемо його, торкаємося до Божого таїнства, таїнства Ісуса Христа, таїнства Божої любові, яка є єдиною істиною, що спасає. Це - вимоглива істина, але також - прекрасна і визволительна, в яку, крок за кроком, прагнемо увійти.

За матеріалами: http://www.radiovaticana.org/

За кордоном, Інтернет видання