Микола Битинський - Про Крутянські фальші

17.05.2008

пполк. Армії УНР

      Історія бою під Кругами Київської Юнацької школи ім. гет. Б. Хмельницького з московськими відділами, що наступали по головній залізничній магістралі Київ-Ворожба під командою Муравйова 29.1.1918 р., займає перші сторінки нашої нової воєнної історії.
      Був то час офензиви московських революційних збройних сил проти України, яка в силу тодішніх політичних обставин спрямувала свої збройні сили на боротьбу за свою державність. У Бересті на мировій конференції німці признали українській делегації суверенне право боронити інтереси України, що і сталося проголошенням IV Універсалу 22.1.1918 р.
      Щоб запобігти цьому державному фактові проголошення суверенности України, совєтське командування рішило заволодіти Києвом. Це був стратегічний плян Леніна і генштабу ген. Бонч-Бруєвича - професора рос. Воєнної Академії і першого Верховнокомандуючого червоною армією Московщини. Це була головна причина прискореної офензиви трьох московських вищезгаданих груп.
      У Крутянській групі було 500 юнаків плюс 100 з лишнім студентської сотні - разом 600 вояків при 16 кулеметах проти 6.000 червоноармійської групи Муравйова.
      Ворожа сторона, що була в 10 разів сильнішою, мала ще й артилерію на панцерниках. Головний удар червоних був ске¬рований проти 3 і 4 сотні юнаків по правому боці залізниці; на лівому - знаходилися 2-га сотня, а на самому лівому крилі студентська сотня під командою сот. Омельченка, маючи перед собою багнистий терен; 1-ша сотня юнаків була в резерві, а за нею панцерник із одною гарматою.
      29-1-1918 р. зрання почався наступ червоних москалів: заговорили гармати, тріскотіли кулемети й рушниці; п'яні матроси із Петрограду лава за лавою наступали. Юнацький фронт мужньо відбивав атаки ворога.
      Уже у сутінках зимового вечора сот. А. Гончаренко видав наказ відступу студентській сотні, а потім усьому юнацькому фронтові, залишаючи ст. Крути ворогові. Крутянське сніжне поле вкрилось трупами червоних та 250 юнаків і 10 старшин. Ст. Крути большевики зайняли з правого крила юнацького фронту. І тут сталася трагедія одної чоти - 27 студентів - студентської сотні, яка, не орієнтувавшись у напрямку відступу, а скерувалася на світло на станції Крути, попала в руки большевиків. У звірський спосіб та чота була знищена.
      Отже, жертвою впало під Кругами біля 300 вояків. Юнацька школа винесла весь тягар бою. Вона освятила кров'ю нашу державність та основу армії УНР. Студентська кров - 27 вояків - була як символ жертвенности також державній ідеї УНР, але вона пролята в силу нещасливого випадку обставин оборонного бою. Така є правдива і сумна історія крутянського бою 29-1-1918 р. Це був сумний початок війни з Московщиною.
      Політичне й моральне значення бою біля Крут є дуже велике для України, для нашої історії взагалі, бо Крути були вже другою Полтавою. Крути й Полтава - це наші мілітарні маяки, які вказують шляхи на 51 чи 52 географічну паралелю. Там лежить прірва Сходу Европи, яку засипати її не в силі вся Европа й Азія.
      Але перед цією знаменною картиною боротьби за нашу державність літають реалітетні образки негації, фальшування мілітарної події під Кругами, приписуючи героїзм крутянським студентам, які мов би несли ввесь тягар бою, маючи 300 чи 400 поляглих молодих юнаків (студентів), змішуючі поняття - юнак як взагалі назву про молоду людину з поняттям - юнака - воїна Юнацької школи, що була воєнною інституцією для підготови старшинського корпусу для нашої армії. При цьому глорифікуються, вихвалюються в неймовірний спосіб студенти-крутяни без уваги на Юнацьку школу та героїзм і жертвенність її юнаків.
      Отака неправда, фальшування тої події шириться на сторінках нашої преси й журналів, у виступах промовців на Крутянських академіях та у радювисильнях; і те повторюється кі року в рік протягом кількох десятиліть.
      Наша молодь не сміє чути про такі фальші, бо у мужньому віці вона довідається про правдиву історію з правдивих джерел та ролю учасників тих подій. Осуд буде правдивий. І тут повстає питання - але чого ці фальші робляться, та яка мета цьому? Відповідаємо: для рос. постуляту про нездібністі українського народу до свого державного життя такі українські прояви є лише потвердженням того постуляту, бо російські політики та воєнні історики осміляться документально твердити, що під Кругами "фактично " були лише студентські частини, що в їхній опінії є негативом.
   Отже, опираючись лише на студентську силу під Кругами, виключивши Юнацьку воєнну школу, ми тим самим понижуємо, або просто перекреслюємо збройну боротьбу нашої молодої армії, яка і на полтавському фронті в той же час вела боротьбу з большевиками під командою С. Петлюри. Після Круг на чергу прийшов "Арсенал" у Києві.
      Громадянська дисципліна вимагає від нас повної підію рядкованости.
    Як приклад фальшування історії Крутянського бою, може служити радіовисильня в Торонті, Канада, де диктор у січневу річницю ц. р. про Крутянські події допустився фальшивої інформації і неправдивого пояснення про трагедію під Кру тами, на що зразу же зареагував окремим листом пполк. М. Битинський. На жаль, неправда не була спростована.
      При цьому прилучуємо листа М. Битинського до Торонтської радіовисильні "Пісня України":
"До Вельмишановного Пана Прокопа Наумчука, - Керівника Української Радіомовної Станиці в Торонті, Канада.
      Почуваюся до громадського (хоч і дуже прикрого) обов'язку подати Вам наступне зауваження:
     У п'ятницю 29 січня ц. р. Ваш диктор радіовисильні Пан Степан Горлач виголосив на пошану Крут слово (ніби комем тар), в якому дозволив собі самовільно інтерпретувати відомі крутянські події перекручуванням історичних фактів і ТИМ фальшуванням не тільки знецінювати саму визначну сумну в нашій новій історії подію, але й зневажати саму пам'ять поли глих героїв.
     Конкретно: диктор проголосив, що в той пам'ятний день 29-1-1918 р. відбувся на станції Крутах жорстокий бій з численною московською навалою, де полягло 300 київських студентів неозброєних і невишколених.
   Таке неправдиве, суперечне дійсності представлення крутівської події є зовсім неправдиве й спростовується такими, цілком уже встановленими фактами:

• I. В бою під Крутами проти 6.000 москалів брало участь понад 500 вояків Української Центральної Ради, переважно Юнаків Київської Військової Школи ім. гет. Богдана Хмельницького під керівництвом Сот. Аверкія Гончаренка (він же її командант бойового участка) та понад сотню студентів Січового Куреня під командою пор. Омельченка, підлеглого командантові фронту.

• II.  Студенти були озброєні, як і інші, рушницями з доданим кулеметом і підібрані були з тих частин куреня, що перейшли вже військовий вишкіл. (Правда, в часі від'їзду з Києва до куреня самовільно пристало декільки й цивільних Осіб, однак, це на загальний хід подій не вплинуло).

• III.  Увесь тягар бою винесли на собі юнаки ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ ім. Б. Хмельницького, й саме серед них було найбільше кровавих жертв побитими й пораненими.

• IV. При бойовому відвороті з фронтової лінії Сотня (Сту-дентського Куреня), що була на позиції, відійшла в порядку до ешелонів, які стояли на колії до Києва. Лише одна чота - СТУДЕНТІВ - збилася вночі з дороги і заблукала на і ганцію, що була вже зайнята большевиками, і впала під баанетами.

      Отже, тих великих геройських кривавих жертв під Крутами ніяк не можна відносити на рахунок одних тільки студентів, поминаючи ще більші жертви юнаків Військової школи ім. гет. Б. Хмельницького в Києві, що можна правом уважати за неприпусну зневагу для тих Героїв. Сумної пам'яти легенда про студентський бій під Кругами виникла ще за часів Української Центральної Ради, створена ворогами її для зниження довір'я й поваги до українського демократичного уряду, і від того часу росте й шириться подекуди ще й досі, та видумана неправдива й шкідлива версія без огляду на те, що вже багато разів була спростовувана у нашій фаховій літературі навіть такими найбільш авторитетними особами, які найближче до цієї справи стояли, як, прикладом, самим командантом крутянського фронту пполк. Аверкієм ГОНЧАРЕНКОМ. Комендантом колишнього Студентського Куреня полк. Свиридом (прав.: Спиридоном - упор.) Довгалем - головою ВС УНРади (живе й досі) та проф. Борисом Мартосом - міністром УНР (живе й досі) та багатьма ще живими й покійними нашими військовиками. І все ж таки, на жаль, без огляду на фактично встановлену у зафіксовану ПРАВДУ про Крути, протягом уже ПІВСТОЛІТТЯ на нашу ганьбу й зневагу несвідомими чи безграмотними людьми з року в рік повторюється вперта, настирлива неправда.

      Ми вміємо часто нарікати на те, що лютий ворог на рідних наших землях фальшує нашу історію, а самі не раз ще частіше безоглядно фальшуємо, перекручуємо й калічимо не-правдою чи то з незнання, чи з неграмотности, чи з якихось особистих або партійних тенденцій нашу історичну правду... Сором!

За амтеріалами: http://www.kruty.org.ua/