Герої Крут

Подорожній - "Свідчення ворога про бій під Крутами"

10.01.2008

Нарис невідомого автора, опублікований у радянському часописі «Вісті», є доказом, що крутянська легенда довго жила серед українського народу у підрадянській Україні.

* * *

Потяг прямого сполучення Москва-Одеса. В чистенькому вагоні блимає електрика. За вікном мерехкотить українська зоряна ніч.Залізнича варта - рослі хлопці з крісами - зупиняються в дверях купе: - Громадяне, у кого є зброя, зареєструйте. В нашому купе один військовий. Каже: - Я маю в зброю: револьвер у корзині, а посвідчення ось. Показує посвідчення. Старший вартовий вписав у нотатку потрібні йому відомості, віддав посвідчення. Вартові, грюкнувши прикладами рушниць, пройшли далі. - Що це значить? - спитала пасажирка з Ленінграду. - Ніде не питали за зброєю... - А це значить, - одповів військовий посміхаючись, що ми в'їхали на територію України. - Хіба тут неспокійно? - Це «навсякий случай»... Здається, не так давно тут був напад на потяг. - То що поможе, як нападуть на потяг, ваш револьвер у чемодані. Знаєте, я вже боюся... Військовий засміявся, пересів на лавку до сполоханої пасажирки, і українська зоряна ніч, зазираючи у вікно митну круторогим місяцем, бачила, як військовий заспокоював її... ІІ Ранком сонце мружилось з туману якоїсь річки. Потяг тарахкотів, поспішаючи на південь.Військовий, бравий козарлюга, споглядав на сонну сусідку й лагодив чайник. Потяг змінив ритм свого бігу, свиснув і почав зупинятися... - Яка це станція? - спитала пасажирка, томно розплющуючи очі. - Крути. Славне місце. - А чим то воно славне? - Принесу от чаю, розкажу... Потяг глипнув, і легенько став... Військовий вийшов, пасажирка глянула в мій бік, розчаровано сказала: - Ми всю ніч ждали бандитського нападу... Шкода, не було нападу... - Я так міцно спав, що нічого не чув... - А ми всю ніч не спали... Пасажирка одвернулась до вікна, раптом зажеврілась і, схопивши руїнник з милом, подалась до вбиральні. Незабаром повернувся військовий з чайником кип'ятку, заварив чай і почав лаштуватись до снідання. Через якийсь час з'явилась і ленінградка - рожева, напудрена, з духом найміцнішої парфумерії. Вони привітались легеньким поклоном з посмішкою людей, що мають якусь спільну таємницю. Потяг уже загупотів далі, покинувши Крути... В далеких ланах розкинулось широке село під горою. Білі хатки навколо церкви з високою дзвіницею, вдалечині лісові горбки. В полі, коло колії, пасеться скотина, пастухи сидять під копами. Біленька хусточка на голові дівчини, видно, тріпотить під вітром... - Це руське село, чи хахлацьке? - спитала дама, напираючи на слово «хахлацьке». Військовий поглянув у мій бік, посміхнувся і сказав: - Ми ж їдемо Україною, значить, і село українське... Бачите ж білі хатки. Це типове українське... - А хіба хахли не руські? - Коли руські, то чого ж ви питаєте: чи руське чи хахлацьке... - У нас все однаково: Урал, Донбас, Україна, Мурманський Край - скрізь Росія... - Ви, певно, хочете сказати СРСР. Бо кордони Росії, РРФСР, ми давно проїхали... Бачу, у вас ще сидить старий душок... Зате у нас багато нового... Хватить і для вас... Прошу до чаю... - Мерсі... - А Україну я таки добре знаю. Почать вам з того, що на початку революції наш відділ тисяч у десять, з обозом, гарматами та кулеметами продерся через усю Україну на північ... Мені особисто довелося попасти до оперативного штабу у Брянськ. Коли пригадуєте, тоді була така ситуація: німці наступали, маючи в головних та розвідних відділах українські частини так званої УНР, це значить Української Народної Республіки, що підписала мир з німцями: разом з нами, в Бересті-Литовському. Ми, більшовики, одходили з боєм. І от одержуємо в Брянську вістки, що коло Крут, ото якраз коло того гарного села під горою, окопується батальйон жовтоблакитників, студентів, що прибув з Києва... Розвідка з селян донесла, що студенти в уніформі українських січових стрільців, озброєні австрійськими рушницями, мають кулемети і жодної гармати. Видко, вирядили їх на сміх. Настрій батальйона завзятий... - Це навіть поетично... - Ну, нам було не до поезії... Тепер, коли революція уляглась, можна спокійно та об'єктивно згадувати події, навіть поезію вбачати, а тоді - скажу - було не до поезії... Тим більше, що від Крут до Брянська ми мали 1-2 броневики, а вся наша армія, - діло старе, історія, - була з бука та з сосни, коли не рахувати добрий кулак з кронштадтських моряків. Знов одержуємо вістку, що батальйон, окопавшись під Крутами, лаштується на якусь операцію. Мітинг, скликаний на брянському залізничному двірні, зібрав тільки моряків; солдати, які їхали по демобілізації на Україну, ухилились навіть од мітингу... Зате настрій моряків був піднесений; балакати на мітингу довго не довелося. Через якийсь час наші броневики «освітлили дорогу» на Крути, а по півночі ешелон моряків, маючи на тендрі три гармати, поринув у сніжній темряві... Ще й не засіріло над крутійськими сніжно-чорними полями, як ми були поблизу ворожого табору. Нас тут чекали: кулеметний вогонь збив перші наші лави, піддавши скаженого завзяття ударній групі... Ударили з гармат... Почувся хрипкий вигук матросів: - Смерть буржуям! Хай живе революція!.. - Слава! Слава! Смерть московським катам!.. Це значить: ура! Смерть московським палачам! - так кричав студентський батальйон, приймаючи атаку. В окопах почався багнетний бій під вибухи трьох гармат, метушливу тріскотню кулеметів і розпучливі поодинокі вистріли з рушниць... Коли нігтем проводити по гребінці, гребінець безперебійно-марудно дирчить. От так безупинно-марудно дирчала смерть в окопах... Сонце привітало нашу перемогу. Сотні трупів вкрили редут... Багато й наших полягло... Ворог бився завзято. - О, це вже страшно... Але, пробачте, ви так епічно про це згадуєте... - Ми поважаємо хороброго ворога... - Ще чашечку... «Вісті ВУЦВК». Харків, 1926, ч. 199.

За матеріалами: http://www.kruty.org.ua/

Герої Крут
comments powered by Disqus

Катехизм

Молитва про прощення

Господи я стою перед Тобою без всякого притворства. Прошу Тебе пробачити мені всі мої гріхи, я щиро розкраююсь у своїх проступках. Будь ласка, прости мене. В славу ім’я Твого я прощаю всіх тих, хто причинив зло мені. Я відрікаюся від сaтaни і всіх діл його.

Я віддаю Тобі всього себе. Господи Ісусе Христе, приймаю Тебе як Господа Бога і Спасителя. Зціли мене, зміни мене, укріпи моє тiло, душу і  мій дух.

Господи, прийди і оточи мене своєю любов’ю, наповни Святим Духом. Я люблю Тебе, Ісусе. Я славлю Тебе, Господи. Я вдячний Тобі, мій Боже. Я буду слідувати за Тобою кожен день свого життя. Амінь.

служіння «Епіфанія»

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

«Епіфанія»

18 років свого служіння, з 1998 року, спільнота «Епіфанія» посвятила відвідуванню літніх людей, тяжкохворих, а також віл-інфікованих, більшість з яких вже відійшла у вічність.

Спільнота від усього серця дякує жертводавцям, які дарують на потреби вірних – свої молитви, свій час, свою працю, кошти.

Якщо хтось із парафіян, або ваших рідних не має можливості бути присутнім на Святій Літургії, почути Боже слово, посповідатися, чи приступити до Пресвятої Євхаристії, сердечно просимо звертатися до о. Анатолія Теслі – т. +38 /050/ 284 77 31

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут