Нинішні апологети сталінізму мають покаятися

05.09.2007

"Пам'ять про мертвих - наша воля до життя". Цю давню українську мудрість, зафіксовану у збірнику афоризмів "Енциклопедія життя" чи не найчастіше повторювали в Україні у дні вшанування пам'яті жертв Голодомору.

          Головні заходи в Україні проходили 24 листопада. Вранці відбулася екуменічна молитва у соборі Святої Софії, який відчиняє свої двері лише на державні заходи. На відміну від минулого року, у панахиді і в акції "Запали свічку" брав участь виконувач обов'язків керівника уряду Віктор Янукович (він у цьому статусі перебуває з 23 листопада). Чи це означає, що за рік змінилося його ставлення до питання Голодомору? Адже торік фракція Партії реґіонів разом із комуністами у парламенті України голосувала проти визнання Голодомору геноцидом.

          Коли б участь Януковича у вшануванні пам'яті жертв Голодомору була молитвою, а не політичною демонстрацією єдності лав влади, то він переконав би УПЦ Московського патріархату взяти участь в екуменічній молитві у соборі Святої Софії. Він би також уплинув на віце-прем'єра Дмитра Табачника, який видав "рекомендації" через сто років розглядати питання Голодомору. Так у кулуарах висловлювалися учасники документально-художньої виставки "Україна пам'ятає! Голодомор 1932-1933 років - геноцид Українського народу" (вона відкрилася 21 листопада).

          І на цій виставці, і на інших заходах вшанування пам'яті жертв Голодомору Віктор Ющенко невтомно повторював, що глибина пам'яті про 1932-33 роки - це свідчення зрілості нації. Президент України сподівається, що пам'ять та розуміння того часу стане одним із ключів до національності єдності. Однак доки замість молитви буде неприхована гра, доти на шляху до реальної єдності буде ще багато праці. Працювати треба й словом.

          24 листопада біля меморіального знаку вшанування жертв Голодомору 1932-33 років Президент України сказав, що тоталітаризм і більшовизм перервав в Україні історичний зв'язок поколінь, духу, пам'яті, ментальності, культури і мови. А це, за словами Віктора Ющенка, призвело до того, що серед народу посіяли страх.

          Глава Української держави наголосив, що від цього безконечного страху походять нинішні політичні і суспільні хвороби, боязнь повернутися до національного кореня, бо причетність до нього була причиною смерті мільйонів людей.

          Можливо, складний шлях до порозуміння і став головною перешкодою для будівництва меморіалу жертвам геноциду в Києві. Відповіді на це питання поки що не знає і Глава Української держави. Є тільки його слова: "Чому в цій країні немає гідного пам'ятника жертвам Голодомору, чому немає гідного фільму? Чому в нас немає національного музею? Чому ми маємо Інститут національної пам'яті, який наполовину недофінансований? Чи справа тільки у грошах?"

          На ці всі питання Віктор Ющенко має свої відповіді: "Це чиясь політика. Політика, щоб ми продовжували бути без пам'яті". Про це він каже не вперше. Але вже й не вперше він не називає імен тих, чия ця політика. Хоч головні її вершителі - вже згаданий Табачник, який називає українців неконкурентною меншістю в Україні, та Азаров, який намагається максимально економити гроші на всьому, що має українську суть.

          Про українську суть і корені роду українцям має нагадувати Калиновий гай. 24 листопада у пам'ять жертв Голодомору в Києві на схилах Дніпра висадили наступну частину Калинового гаю. Такі гаї почали з'являтись і в інших містах України. Кілька кущів калини посадили і перед Посольством України у РФ.

          Чи сподобається цей вчинок москвичам? Бо те, що в Україні говорять про відродження української пам'яті, що Голодомор на українську землю йшов від тодішнього кремлівського керівництва, не сподобалося МЗС РФ. Департамент інформації і друку МЗС РФ "розродився" заявою, що проголошення трагічних подій тих років "актом геноциду" щодо українського народу - однобоке спотворення історії на догоду сучасним кон'юнктурним політико-ідеологічним установкам. Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін, продовжуючи шовіністичну політику Москви, самовпевнено заявив, що тему Голодомору в Україні сприймають занадто емоційно.

          Чи справді? І дипломати у приватних розмовах, і політики, і громадські діячі кажуть, що емоцій треба чекати не в Києві, а в Москві. Нинішня поведінка РФ щодо України нагадує ставлення Радянського Союзу 1968 року до Чехословаччини, каже доктор філософських наук Мирослав Попович. За його словами, Москву завжди непокоїтимуть події, спрямовані на зміцнення демократичних засад українського життя.

          Такий спосіб мислення змушує запитати: чи то лише вияв примітивного невігластва, чи на тлі нової, великодержавної політики Путіна - вже рецидиви сталінізму? Із історичних джерел відомо, що в 1932-33 роках у Кремлі відбулося 69 засідань політбюро більшовицької партії, на яких розглядали 270 питань про Україну. Більшовики не могли не знати, що у пік Голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей.

          Президент України 24 листопада сказав: "Усім нинішнім апологетам сталінізму я кажу прямо і твердо - ваші спроби приречені, виправдання немає і не буде, покайтеся за свій гріх. Це ваша моральна відповідальність перед країною і нацією".

          Розсекречена Службою безпеки України пам'ять про Голодомор 1932-33 років дала поштовх до того, що це відомство має намір оприлюднити документи, які свідчать про злочини агентів МДБ (Міністерство державної безпеки СРСР) щодо компрометації воїнів Української Повстанської Армії. В. о. голови СБУ Валентин Наливайченко сказав журналістам, що агенти МДБ створювали бойові групи, перевдягалися в одяг воїнів УПА, катували й знищували людей у Західній Україні. "Ми маємо зараз документ, який був відомий Хрущову у 49-му році. Настав час його оприлюднити. Це доповідь одного з військових прокурорів про так звані спецбоївки, які під виглядом загонів УПА лютували в Західній Україні", - повідомив В. Наливайченко.

          І хоч науковці вже давно на тому наголошують, публікація таких матеріалів під грифом СБУ повинна стати новим поворотом у сприйнятті історичної правди. "Український народ переміг, бо перемогла його державність, постала його держава", - наголосив Президент України на акції вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду. Проте нині подальший перебіг подій залежить від позиції Віктора Ющенка.

Галина Левицька, член Національної спілки журналістів України

За матеріалами: http://duda.org.ua/