Три Різдва

08.01.2009

  06 січня 2009, 08:01 Василь Данилов, «ПіК України» Сьогодні більшість українських християн готуються до одного з найбільш значущих свят у церковному календарі - Різдва Христова. Факт народження Христа Спасителя сприймається християнами Сходу як перемога світла над пітьмою, добра над злом, а нового покоління людства - над старим. Втім, спільність суті свята не заважає різним церквам розставляти в різдвяних посланнях свої акценти. Так розпорядилася історія, що українські віряни церков східного обряду відзначають Різдво Христове не за тим календарем, що їхні брати й сестри на Заході. І хоча для більшості православних церков Різдво настає, як у католиків і протестантів, з 24 на 25 грудня, всі основні українські конфесії святкують його з 6 на 7 січня.

У будь-якому випадку, та чи інша дата не може вважатися реальною датою народження Ісуса Христа. Різдво - не день народження, а свято-символ. І символізм у нім знаходять різний. Говорячи про кінець грудня, багато дослідників апелюють до символізму зимового сонцестояння, після якого день стає дедалі довшим. А шостий день року - 6 січня - зіставляють із шостим днем створення світу, коли, згідно з Писанням, Бог створив Адама. Тобто Ісус - «новий Адам».

В українських традиціях значуще місце відведене дню приготування до зустрічі Різдва. Після того, як на небі з'являється перша зірка, сім'я сідає за святковий стіл і приступає до Святої Вечері з 12 пісних страв, серед яких головна - кутя. Хоча це блюдо символізує не стільки народження, скільки смерть Ісуса. Тобто коли Він народжувався, було зарання відомо, що Йому призначено померти заради порятунку миру.

Незважаючи на те, що про багато традицій, пов'язаних зі святкуванням Різдва, щороку згадують українська влада і ЗМІ, а 7 січня від 1992 року є в Україні вихідним днем, розмах святкування Різдва в Україні незрівнянний з тим, що спостерігається на Заході. З одного боку, це можна пов'язати з незручністю календаря (перед Різдвом, під час посту, українці зустрічають Новий рік). З іншого боку, це можна пояснити 70-річним володарюванням в Україні радянського режиму, який, будучи антирелігійним, всі традиції святкування Різдва переніс на святкування Нового року. У першу чергу, традицію наряджати різдвяну ялинку. Тому й сьогодні Різдво, навіть тими, хто називає себе християнами, святкується дуже по-різному. І якщо на Західній Україні свято відчувається практично скрізь і в усьому (починаючи з вітання „Христос ся рождає!" і відповіді «Славімо Його"), то на Сході цей день мало чим відрізняється від звичайного вихідного.

Незважаючи на спільність свята для всіх українських церков, предстоятель кожної з них розставив свої акценти у святкових посланнях. Митрополит Київський і Всієї України Владимир (УПЦ (МП) згадав у нім про смерть Патріарха РПЦ Алексія Другого, зазначивши, що його «служіння торкнулося кожного християнського серця, нікого не залишивши байдужим». Пригадав він і про святкування 2008 року 1020-ліття Хрещення Русі, поставивши акцент на «братерстві» всіх народів Русі.

Предстоятель УПЦ Київського Патріархату Філарет у своєму посланні пригадав світову фінансову кризу, назвавши її «попущенням Божим для упокорення людей». А шляхом порятунку від кризи назвав повернення до християнського способу життя, від якого людство відмовилося.

У глави Української греко-католицької церкви Блаженнійшого Любомира послання вийшло найбільш лаконічним і чітким. Він говорив про українську еміграцію, яка, з одного боку, допомагала жити УГКЦ під час радянських гонінь, а з іншого боку - щороку поповнюється безліччю людей, які залишають країну у пошуках кращого життя. Саме на тому, що всі українці світу - один народ - він і акцентував увагу у своїх словах.

Релігія все ж таки об'єднує. І побажання кожного патріарха, хоч і заполітизоване, але в цілому глибоко християнське. А не показне й церемоніальне, чим грішать наші політики.

За матеріалами: http://ukr.pik.org.ua/