Отця Йосифа Казанову нагороджено орденом і грамотою
11.11.2008
У суботу, 8 листопада 2008 року, о. Йосифові Казанові, каталонському священикові, який в Іспанії організовував греко-католицькі громади наших емігрантів, було вручено орден "За заслуги" ІІІ ступеня, яким його нагородив Президент України Віктор Ющенко. Нагороду в імені Президента України вручив Генеральний консул України в м. Барселона Юрій Клименко. Нагородження відбулося під час святочної програми, яку зорганізувала українська греко-католицька громада цього міста в церкві свв. Йосифа й Моніки.
На другий день, у неділю, 9 листопада, після Божественної Літургії Владика Гліб (Лончина), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії, Іспанії і Ірландії, вручив о. Йосифові грамоту Блаженнішого Любомира, який в імені Української Греко-Католицької Церкви склав сердечну подяку і висловив глибоке признання й похвалу о. Йосифові за його "жертвенне душпастирське служіння та невтомну працю по заснуванню нових громад вірних греко-католиків в Королівстві Іспанії".
Отець Йосиф Казанова і Марторель народився 26 грудня 1929 року у каталонському місті Торелльо (Іспанія).
Після військової служби студіював право в університеті Барселони, опісля вступив до дієцезальної семінарії в м. Вік. Опісля поїхав до Риму, до Колеґії св. Йосафата. Богословські студії закінчив ліценціатом. Священичі свячення отримав 15 серпня 1960 року.
Наступних десять років служив душпастирем для українських греко-католиків в екзархаті Німеччини. Відтак, після майже десятирічного перебування на місіях в Африці, повернувся до Німеччини і служив там аж до виходу на пенсію у 1996 році.
Повернувшись до Іспанії, почав організовувати українські греко-католицькі громади по цілій країні. Усюди о. Йосиф з притаманною йому лагідністю й добротою допомагав людям в їхніх духовних проблемах.
Милосердний Ісусе, зглянувшись на наші безконечні благання й болісні заклики з Долини горя і сліз, щоби нас врятувати від погибелі вічної, Ти явився нам у Вифлеємі. Всеблагий Ісусу, полюбивши праведників, а над грішниками змилосердившись, усіх прагнеш спасти, обіцяючи нам у майбутньому житті вічне щастя. Спрямуй же, Господи мої вчинки до Твоїх заповідей: душу мою освяти, тіло моє очисти, а помисли мої вдоскональ. Оточи мене Твоїми святими ангелами, щоби під їх покровительством я виконував Твою святу волю, бо Ти – Слово Отця і благословенний з віків у віки. Амінь
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.
За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.
«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.
«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.