14 жовтня 2008 року Покров Пресвятої Богородиці

12.10.2008

Коротка історія

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жадна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Головний мотив, який причинився до установлення цього празника, це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, правиться всеночне. Розмолений народ виповнив церкву по береги. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа кінчиться. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей - так звалися у греків головні входові двері церкви - йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, з грецької мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.

Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.

Про ікону

Омофор, „Святий Покров” Матері Божої, реліквія, яка вважалася автентичною, була привезена до Константинополя з Єрусалима у часи Лева І (457-474). Покривання голови є символом захисту. Вірменсь­кий Синаксар возвеличує покладення цієї реліквії у церкві Богородиці Влахернської такими словами: „Ти дав нам, о Боже милосердний, свою Матір як прибіжище”. Гімн-акафіст прославляє образ Богоро­диці Влахернської як „покров світу, ширший від облаків”.

Також розповідають про чудесну подію, яка відбулася у цій церкві. За Лева Мудрого (886-912) св. Андрій Салос, „юродивий в Христі”, раб-скіф, разом зі своїм учнем Епіфанієм мав видіння, наче Бого­родиця покриває цілий світ „велетенським покровом, більшим від неба”. У слов'янських Церквах празник на честь цього чуда нази­вається Покров і святкується у жовтні. Починаючи з XV століття він має постійне іконографічне вираження: простягнений над хри­стиянським народом покров, який тримає сама Богородиця або ангели. На Заході варіант цієї іконографії відомий як „Мадонна з серпанком”, під яким знаходять притулок вірні.

Захист з боку могутнього є надією для тих, хто почуває себе вбогим. В Євангелії вбогі проголошені блаженними (див. Мт. 5, 3), адже вони певні, що матимуть Божу опіку. Але людина є образом Божим. Шукаючи захистку через свою убогість, вона водночас хоче також захищати інших. Богородиця, цілком особливим способом захищена у вічності, теж стає захисницею. „Під Твою милість прибігаємо” – це одна з найдавніших молитов до Богородиці. Знаменним є те, що покров переходить в руки ангелів, аби руки Марії були вільними для молитви. У правому верхньому куті бачимо Христа, який благословить. Він, Бог, що став людиною, жестом благословення продовжує молитовний ритм рук Благодатної. Два різні жести єднаються, щоб стати одним. Саме тому візантійські укладачі гімнів насмілилися звернутися до Богородиці зі словами, які звучали б блюзнірством, якби були звернені до когось іншого, а не до самого Бога: „Поза Тобою нема для нас жодної надії”.

Звичайно, невипадково іконописець черпав натхнення для цієї композиції в іншій іконі, яка має назву „Отцівство” і представляє Слово на грудях у Бога-Отця. Через Христа Материнство Марії є відображенням Отцівства Бога, який сходить у світ як воплочене Провидіння.

Якщо на іконі „Вознесіння” Богородиця символізує Церкву на землі, то на іконі „Покрови” Вона означає небесну Церкву в молит­ві, таїнство взаємного заступництва. У старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. Єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членах. Цей взаємний зв'язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7

Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу, а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

 Проповідь

Сьогодні ми, благовірні люди, радісно святкуємо,
осяяні твоїм, Божа Мати, явлінням і,
дивлячись на твій пречистий образ, щиро просимо:
Покрий нас святим твоїм покровом
і визволь нас від усякого зла, благаючи Сина твого,
Христа Бога нашого, щоб спас душі наші.
(Тропар свята)

На уроці християнської етики вчителька запропонувала дітям розповісти про свої почуття до своєї матері. Діти на­ввипередки хвалили свою маму, кожен намагався довести, що його мама найкраща. Окрему увагу до себе звернули двоє дітей. Слухаючи жваві і радісні розповіді своїх однокласни­ків, вони сиділи і не могли стримати сліз.

• Чого ти плачеш, Івасику? — лагідно запитала вчителька, підійшовши до нього.
• Бо моя мама не така, як всі..,— пролунала відповідь дитини, — вона тільки п'є і курить, потім спить п'яна, а як прокинеться, то тільки й того, що сварить мене і б'є. Мені здається, що я зовсім не маю мами...
• А моя мама померла в лікарні ще тоді, коли мене народила, і я зовсім її не пам'ятаю, я так хочу мати маму!!! — розповідала свій біль маленька Марійка.
• Ось Мати твоя і твоя! — заспокоюючи дітей, продовжувала урок учителька та роздавала кожному з них маленький образок із зображенням Голгофської драми, де Божа Матір, умліваючи під хрестом, підтримувана апостолом Іваном, приймала поручення свого Сина стати матір'ю всіх людей.
• Сину, це Мати твоя! — цитувала вчителька євангельські слова Ісуса Христа до апостола Івана. Через урок кожна дитина усвідомлювала, що має добру, люблячу маму на небі, яка завжди заступається за всіх, хто шукає у неї потіхи, розради, заступництва.

Тими ж словами: "Сину, дочко, це Мати твоя!" — звертаю­ся сьогодні і я до вас, дорогі в Христі брати і сестри, з нагадуванням, що і ми, як ті діти, колись веселі, а колись безпо­радні, маємо Матір на небі, нашу заступницю перед Богом, нашу потіху і поміч в біді, у горю і в кожній потребі.
Перше із всіх чудес, які Ісус вчинив на землі, було на весіллі у Кані Галилейській і воно не обійшлося без турбот­ливого втручання Божої Матері, і "хоч не прийшов ще час", Ісус не відмовив проханню матері і допоміг молодятам та їх заклопотаним батькам. "Все, що скаже вам, це чиніть" (Ів. 2, 5) — сказала тоді вона до слуг весільного господаря. "Все, що каже вам, мій Син, це чиніть",— каже Пресвята Богородиця до кожного з нас! Тож дбайливо виконуймо все, що нам поручає Ісус, і потоки сліз нашого злиденного гірко­го життя перетворяться на вино небесної весільної радості.
Після славного Христового Вознесіння Пресвята Богоро­диця потішала апостолів своєю присутністю та материнською любов'ю. Навіть після небовзяття вона не перестає заступа­тися за вірних послідовників її Сина, за християнські роди­ни та цілі народи.
Одна з таких подій, що найбільше засвідчує заступниц­тво Божої Матері, сталася в 903 р. у Влахерській церкві, коли Пресвята Богородиця покрила своїм омофором народ, що дивлячись в очі смерті, благав про поміч. Врятовані люди дякували Небесній Заступниці за порятунок. На пам'ятку цієї події в церковному календарі ми маємо свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке ми сьогодні святкуємо. Хоч при­йшло воно з Царгорода та прийнялося у нас в Україні, як своє, бо наш побожний народ любить Царицю неба і землі, Заступницю за всіх потребуючих. Не випадково в 1037 р. київський князь Ярослав Мудрий разом з київським митро­политом Іларіоном посвятив наш народ, віддаючи його під опіку і покров Божої Матері.
"Сину, дочко, це Мати твоя!" Ці слова голос Церкви час­то і гучно повторює до кожного з нас. Вона, мати, що ридала під хрестом, боронила наш народ від різних ворогів у різні часи. Вона, мати, що так пильно вслухалася в кожне слово свого Сина, вчить нас безкорисливої палкої любові, покори, щирої молитви. Вона, мати, що сама так ревно молилася через ціле земне життя, заносила і заносить молитви, сльози і ридання грішних людей перед Престіл свого Сина та благає про їх вислухання та скору поміч. Вона, мати, що своїми руками намагалася спинити потік Крові свого Сина, що спли­вала на хресті, знає ціну тої Крові і, як тоді, під хрестом, її серце краялося від болю, так тепер воно щиро радіє кожно­му, хто приймає цю Кров у св. Причастю. Вона, мати, що до кінця ні на мить не зневірювалася у Божому післанництві свого Сина, скріпляє нас у вірі у найважчі хвилини життє­вих випробувань. Вона, мати, що сама перенесла передсмертне прощання і саму смерть свого Сина, є найбільшою нашою потіхою як в хвилини смерті наших рідних і близьких, так і в хвилині нашої смерті. Вона, мати, є першою і найближчою Заступницею за бідних, калік, вдів, сиріт, бездомних, поне­волених, скорботних, для всіх, хто потребує і шукає ласка­вого, ніжного і могучого материнського Покрову, її приві­лей материнства ще більше спонукає її Сина виконувати те, про що вона Його просить, бо ніхто в світі, навіть ангели, не можуть звернутися до Ісуса такими словами, як Марія: "Мій Сину!".
Дякуймо Богові за те, що дав нам таку велику Покровитель­ку, яка в історії спасіння людського роду стала живим кивотом Бога і драбиною, що з'єднала небо і землю; кораблем рятунку для потопаючих. Через цю живу драбину нам легше досту­пити до неба; через неї нам легше наблизитися до Бога.
Розповідають про одного чоловіка, що хотів потрапити на прийом до царя та приніс йому в гостинець смачний ви­ноград зі свого саду. Зайнятий справами, цар розпорядився, щоб його не пропускали до його палати. Тоді цей чоловік зайшов до матері царя і попросив, щоб вона передала гости­нець своєму синові. Мати виконала його прохання. Коли цар смакував принесений матір'ю виноград, то поцікавився звід­ки такий смачний гостинець. Довідавшись про все, він нака­зав запросити цього чоловіка до себе, а потім уважно його вислухав та щедро нагородив. Отак, мої любі, через Марію нам легше приступити до її Сина; через неї ми певніше мо­жемо чогось випросити; через Божу Матір ми зможемо біль­ше відкрити для Ісуса своє серце та піднести Йому наш гос­тинець: нашу любов, вірність, жадання нашої душі — огля­дати Його славу у вічності.
"Сину, дочко, це мати твоя!" Тими словами батьки зобо­в'язані вказати своїм дітям на особу Пресвятої Богородиці. На жаль, мусимо визнати, що сучасна молодь дуже мало переймається особою Божої матері. Увагу наших дітей при­глушує шум крикливої, часто бездарної музики, різні непри­стойні товариства, і, як результат, — пияцтво, наркотики, "вільна, вседозволена любов", захоплення різними формами магій, спіритизму та ін. Участь у богослужіннях чи інших практиках церковного життя теперішня молодь охоче міняє на перегляд страшних насильницьких фільмів та розпусних передач. Значна частина молоді залишилась тепер зовсім без належного нагляду та уваги батьків, які подалися у далекі світи за "зеленим грошем". Як наслідок цього, хоч ще і дале­ко не всього переліченого, побутує у нас, уже добре відомий нам вислів: "Маємо те, що маємо...".
Тату і мамо! Пам'ятайте, доля ваших дітей у ваших руках. Ви часто заспокоюєтесь тим, що створюєте для своїх дітей ма­теріальні блага на завтрашній день, але забуваєте, що є щось важливіше і більше, це є небо і вічність. Якщо ви по-справж­ньому любите своїх дітей, то в першу чергу дбайте про найваж­ливіше багатство душі вашої дитини: її близькість з Богом, чисту совість та добрі наміри. Не залишайте своїх дітей на виховання вулиці, не складайте свої обов'язки на престарілих діда і бабу, чи на "доброго дядька". Ніхто і ніщо не замінить дитині тата і маму. Подумайте про те, щоб ваша дитина колись не плакала і не проклинала вас за те, що не допомогли їй пізнати Бога, не навчили молитви, не привели у Божий храм.
"Сину, дочко, це мати твоя", яку маєш любити понад усе, цінувати, шанувати, оберігати її святе ім'я перед різними від­ступниками віри. Свою любов і піклування вона довела тися­чами вислуханих молитов; свою опіку над грішним людом вона в окремий спосіб показує через численні об'явлення як окремим людям, так і цілим народам, при цьому не перестає просити людство про навернення, піст і молитву. Згідно істо­ричних даних зафіксовано близько трьохсот об'явлень Божої Матері в різних частинах світу, серед них: Зарваниця — 1124 p.; Теребовля — 1672 p., Почаїв — 1675 p.; Грушів — 1986 p.; Люрд (Франція) — 1858 p.; Фатіма (Португалія) — 1917р.; Гарабандал (Іспанія) — 1961 p.; Меджугоріє (Юго­славія) — 1981 p.; Ірак — 1988 p.; Texac (СІЛА)— 1989р.; Своє заступництво Пресвята Богородиця проявляє через чис­ленні чудотворні ікони, деякі з яких у свій час плакали сльо­зами, навіть кровавими. В нашому народі добре відомі такі чудотворні ікони Божої Матері як: Гошівська, Зарваницька, Крехівська, Белзька, Кристинопільська, Почаївська, Самбірська, Страдецька, Теребовлянська, ікона Божої Матері Не­устанної Помочі, ікона Божої Матері Одигітрії та ін.
Отож, Божа милість і піклування Пресвятої Богородиці про наш грішний люд дарує нам так багато нагод для духов­ного пробудження, підкріплення віри, покаяння, покути та щирої молитви. Користаймо з цих нагод, щоб подивитись на світ іншими очима: очима любові, взаєморозуміння, толерант­ності, поваги. На жаль, в теперішній час ми чуємо так бага­то різних нарікань з людських уст. Всі біди ми готові шука­ти в кому завгодно, тільки не в собі. Тож поставимо собі відверте запитання: "А що я, конкретно, роблю для того, щоб змінити життя на краще?" Тому, в першу чергу, шукай­мо і виправляймо недоліки в самому собі, потім в сім'ї, а вже тоді не сидімо, склавши руки, але робімо щось для спільного добра. Не надіймося на "доброго дядька", що без нас має нам забезпечити щасливий завтрашній день. При цьому, всі наші добрі наміри і дії підкріпляймо молитвою і надією на Божу допомогу. Тільки з Богом у серці ми дійдемо до вершин духовної досконалості і, навіть, до матеріального роз­квіту нашої України. Спільним гуртом ставаймо під могут­ній Покров Божої Матері, бо "ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла". Нехай наші уста промовляють те, що ше­поче їм серце: "Під твою милість прибігаємо, Бого­родице Діво!" Амінь.

о. Орест Рубель

"Сівач", жовтень 2003 Ч. 10 (47) рік 5

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Покрова Пресвятої Богородиці.

за матеріалами: http://www.ugcc.org.ua/