Стовп вогню у с. Великі Бірки 63 роки тому
A column of fire in the village Velyki Birky 63 years ago.
У неділю після Богослужіння парафіянка церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі розповіла проникливого вірша про Ісуса, про святу Касіану, від якої вона того вірша почула, та про диво, яке сталося 63 року тому на Тернопільщині. "Оранта" подає розповідь парафіянки:
"Вірш "Іду до Ісуса" навчила мене моя рідна тітка Катерина Шумейко - монахиня Чину найсвятішого Ізбавителя, редемптаристка Касіанна. Було це в 1942 році, коли мені сповнилось 4 роки, а згадала я його і в перше записала на папері в 1995 р. Не знаю, хто точно є автором цього вірша, бо мені про те ніхто не говорив, але я думаю, що монахиня Касіана. Всі інші вірші, яких вона мене навчила, я забула і згадати не можу. Пам'ятаю тільки, що я була дуже розчулена ними і часто повторювала їх в дні різних свят.
Народилась монахиня Касіана в 1921 році в багатодітній сім'ї була останньою дитиною. Перед нею ще були Марія, Петро, Антоніна, Ксенія ( це ті, яких я знала і бачила) та моя мама Володимира. Батько їхній - Микола Шумейко і мати - Ганна з родини Гуйдів-Гебровських були добропорядними і побожними людьми.
Жили вони у Великих Бірках, що на Тернопільщині, там відійшли в інший світ, там і поховані їхні тіла. Наймолодша їхня донька Катерина вирізналась з-посеред інших дітей своєю серйозністю, строгістю, працелюбністю і великою любов'ю до Бога. З 1936 року по 1942 р. вона працювала в церкві св. Парасковеї, спочатку молодшою, а потім старшою сестрицею. В монастир редемптористів, що на Львівщині, вона пішла в 1942 році і була там півроку послушницею, а тоді стала монахинею.
Через те, що радянянська влада зщакривала і знищувала церкви і монастирі та монахів терпіли від вигнання, наприкінці червня 1945 року монахиння Касіана повернулась додому, у Великі Бірки, дуже виснаженою і тяжко хворою на туберкульоз. Не довго ходила біля неї її мати. Через два місяці в день Успіння Божої Матері, 28 серпня 1945 р. в післяобідню пору вона померла.
В той час, коли ми були в хаті біля неї і молилися, на подвір'я зайшло кілька місцевих людей, здивованих незрозумілим їм явищем. Привело їх сюди те, що кожний з них бачив зі своїх дворів високий вогняний стовп, який звисав над нашою хатою, і подумали що в нас пожежа.
Цій події дав пояснення один з священників в день поховання монахині. Під-час проповіді він сказав, що вогняний стовп був для померлої прямою дорогою до Бога, і що таке буває тільки тоді, коли помирає свята людина.
День поховання монахині Касіанни був дуже урочистим і особливим. Крім родини і місцевих людей, були монахині і священники з Тернополя, Львова та інших міст. Були відправлені служби Божі і вдома, і в церкві св. Парасковеї, і на кладовищі. Поховали її у Великих Бірках в центрі кладовища. Біля неї поруч похована її мама Ганна Шумейко, яка померла через рік, в 1946 році, на католицьке Різдво Христове."
Племінниця монахині Касіани - Ольга Горбатюк, спеціально для «Оранти»
Колаж з фото, наданих парафіянкою Ольгою Горбатюк. "Оранта"
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
