У Києві Андрея Шептицького порівнювали із Богданом Хмельницьким - владика
In Kiev they compared Andriy Sheptytsky with Bohdan Khmelnytsky, said Archbishop of Kiev Region Bohdan Dziurakh
Днями на широкий екран виходить кінорозповідь про Мойсея української Церкви легендарного митрополита Андрея Шептицького. Владика Богдан Дзюрах, єпископ-помічник Київської Архиєпархії УГКЦ, спеціально для "Оранти"
The broad public is going to see the premiere of the film about the legendary Metropolitan Sheptytsky, called the Moses of the Ukrainian church. Please see the comments of Bishop Bohdan Dziurakh about the screening of this film and other topical developments.
Владико, якого значення надає Церква виходу на великий екран цієї стрічки?
– Церква вітає той факт, що українські митці звернулися до велетенської постаті митрополита Андрея, якого по праву називаємо Мойсеєм нашої Церкви, нашого народу. Вважаємо, що через висвітлення його особистості на екранах, можна буде краще наблизити його постать нашому глядачеві, і то не тільки віруючим людям, але й усім, кому дорога історія рідного народу та Української Церкви, хто цікавиться визначними постатями, які творили і надалі творять цю історію. Адже вплив таких особистостей, як Митрополит Андрей, не обмежується часом їхнього земного життя: вони надалі продовжують діяти серед нас своїми творами, своїм духом, який вони передали своїй Церкві та своїм духовним дітям.
Окрім того, важливість постаті Митрополита Андрея визначається його екуменічною діяльністю. Адже відомо, що Святоюрський Святець усе своє життя присвятив ідеї об`єднання українських Церков. Будучи наскрізь проникнутим євангельським духом владика Андрей рішуче відкидав адміністративне втручання, штучність чи моральний тиск як засоби творення єдиної Церкви в Україні. Навпаки, вважав, що лише взаємне пізнання, розуміння, толерантність і, перш за все - любов можуть дати очікувані плоди на полі єднання християн. В сучасних обставинах розвитку Українських Церков екуменічні починання Слуги Божого Андрея та його вчення у цій ділянці видаються особливо цінними та актуальними.
– Владико, у повідомленні Патріаршого товариства про прем`єрний показ цього фільма йдеться про те, що на нього запрошено глав усіх християнських церков України. Це і УПЦ КП, УПЦ, Римо-католицька Церква, Церква християн віри євангельської України, Братство незалежних церков та місій євангельських християн-баптистів України, Українська християнська Євангельська Церква, Лютеранська Церква і Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів. Це епізод традиційної співпраці чи якийсь винятковий жест?
– Вже впродовж багатьох років - від часу створення Всеукраїнської Ради Церков - існує дуже добра співпраця між нашими Церквами та церковними спільнотами. Тому для нас є природнім бажання бачити членів Всеукраїнської Ради Церков на прем`єрі цього фільму. Окрім того, сам Митрополит Андрей вчить нас взаємної поваги, толерантності не тільки між народами, але й між різними конфесіями. Слуга Божий від самих початків своєї єпископської діяльності проявив себе як багатогранна особистість, а на митрополичому престолі розвинув свої дари на повну силу. Не було такої ділянки суспільно-політичного, культурного чи економічного життя, якій би Митрополит Андрей не присвятив своєї пастирської уваги і не розвинув її на користь українського народу. Таким чином, він дає приклад пастирям усіх Церков, як слід працювати для добра свого народу.
- Що для Вас значить той факт, що фільм демонструватиметься в серці нашої Батьківщини – м. Києві?
- Справді, Знаменно, що прем’єра фільму проходить саме в Києві, напередодні Дня незалежності, адже слуга Божий так багато спричинився до відродження української державности, розквіту української нації в різних царинах суспільно-політичного, культурно-наукового та економічного життя рідного народу. Хоч практично усю частину свого єпископського служіння Слуга Божий провів в Галичині, своїм батьківським поглядом він огортав усю Україну, а навіть більше – турбувався про краян, яких доля закинула далеко поза межі батьківщини. Митрополит Андрей приїжджав до столиці ще в ранній юності, де познайомився з Володимиром Антоновичем, який показував йому історичні та культурні пам'ятки міста.
Спілкування із знаним істориком, без сумніву, мало на Романа неабиякий вплив, що було невипадково. Адже Антонович теж походив із спольщеного українського роду і теж був колись римо-католиком, але повернувся до рідного коріння, змінив обряд і тепер очолював український рух, створив історичну школу, з якої вийшов Михайло Грушевський.
Іншого разу митрополит навідався до Києва після свого звільнення з заслання у Росії. Тут він зустрічається з членами Центральної ради та представниками ділових кіл Київщини. Цікаво зауважити, що на З’їзді кооператорів Київщини його зустрічали бурхливими оплесками, стоячи, як справжнього героя нації. Серед присутніх були відомі діячі політики, культури, науки та культури: Симон Петлюра, Софія Русова, Микола Міхновський, Сергій Єфремов.
Особливо всім запам’ятався виступ Єфремова, який між іншим сказав: «Київ у своїх мурах не раз гостив визначних людей, провідників нації та борців за державну незалежність, але Ваш приїзд у Київ, високодостойний отче-владико, можна прирівняти хіба що з в’їздом гетьмана Хмельницького до Києва після перемог». Після такого привітання митрополит виступив з промовою, яка і сьогодні є актуальною: «Якою б не була Росія, вона добровільно не зречеться своєї влади над Україною. Та якщо Україна хоче жити вільним життям, то мусить обов’язково відокремитись від Москви, мусить стати незалежною державою, шукати собі союзників поміж інших вільних народів».
І ось тепер, після понад 90 років Митрополит знову «відвідує» стольний град Київ – вже з екранів кінотеатрів. Вірю, що його дух і його любов до рідного народу не залишать байдужими жодного глядача, який побачить кінострічку «Владика Андрей», а час, проведений у товаристві нашого Святця, збагатить кожну душу добрими почуттями та шляхетними прагненнями.
– Владико, вже оголошено про реєстрацію курією УГКЦ пенсійного фонду «Покрова». Як це може відобразитися на житті священиків Київської єпархії? Чи можна тлумачити цей процес, як користання спадщиною митрополита Андрея Шептицького, відомого своїми соціальними ініціативами?
- Ми постійно працюємо над тим, щоб забезпечити гідне життя для наших священослужителів і в рамках цієї турботи будемо розглядати можливість користання з цього пенсійного фонду. Наші структури виробляють конкретні механізми нашої у часті у цьому проекті. Сподіваємось, що цей фонд чи інші форми пенсійного забезпечення будуть розвиватися нашою Церквою, зокрема у Київській архієпархії. Це, я вважаю, звичайний нормальний процес розвитку Церкви.
Звичайно, ми користаємося спадком Андрея Шептицького. Багато добрих ініціатив та справ, започаткованих Митрополитом, на жаль, були перервані через нищення нашої Церкви радянським режимом. Зокрема і ця традиція піклування про душпастирів. Зараз прийшов час відроджувати все добре і корисне, що було в нашій історії. Природно, ми це робимо, враховуючи новітні умови, в яких ми живемо, і нові потреби наших священників.
Розмовляв Іван Рибалко, «Оранта»