В імені Твоїм возрадуємося

19 серпня 2008 року вірні церкви св. Миколая відсв`яткували Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Фото Віталіни Басістої, "Оранта"

On August 19, the faithful of the St. Nicholas Church (located at the Askoldova Mohyla historic site in Kiev) celebrated the great church feast of Transfiguration of our Lord and Savior Jesus Christ.

ugcc.org.ua

Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа Коротка історія свята Про ікону празника Тропар та кондак Празничний Апостол Євангеліє Проповідь

Коротка історія

Святкування цього празника сягає IV ст. В цьому часі св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор у честь Господнього Преображення. Від VI ст. цей празник урочисто святкується у Східній Церкві під назвою „Господнього Преображення”. В Західній Сирії у VIII столітті він називався „Празником Тавору”.

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6 серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста — пам'ять Христових мук і смерті.

Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уложили св. Іван Дамаскин і Косма Маюмський.

Цей празник припадає у тому часі, коли доспівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. Звичай благословити в церкві первоплоди вже приписують Апостольські правила з кінця III ст.

Про ікону

Була колись на горі Афон школа сакрального живопису. Курс навчання включав не лише формальні та художні техніки, але й вивчення богослов'я та літургії, поєднане з практикою молитви. Наприкінці навчання учень повинен був скласти певного роду іспит зрілості, написавши ікону. Тема була постійною: Преображення на горі Тавор. Чому саме ця тема? Причина цього очевидна. Те, що апостоли побачили на горі, було, згідно з поясненням Отців Церкви, провіщенням майбутнього світу після воскресіння з мертвих, візія преображеного світу, який досяг своєї остаточної досконалості. Зображаючи цю тайну, священний іконописець повинен був довести, що він теж здатен побачити всесвіт вже не тілесними очима, а очима віри, поглядом, просвітленим Божою благодаттю в духовному спогляданні.

У цій іконографічній композиції зображено проблиск неба на землі. Сам Христос заявив, що деякі учні не зазнають смерті, поки це не побачать (Мр. 9, 1; Мт. 16, 28). На горі Тавор Христос об'явив Свій божественний стан, Божу природу, яка, на очах у трьох Апостолів, цілком переобразила Його людську природу. В небесному сяйві мандорли, у блиску світла, видно Христа Вседержителя: «Обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17, 2). На іконі Христос тримає сувій Нового Закону, і це символічно, адже суттю цього закону є любов, яку Бог виявив світові і яку люди мають наслідувати (Йо. 13, 34). Правою рукою Христос благословить світ, що його Він прийшов спасти (Йо. 3, 17).

На деяких іконах „Преображення” біле світло Христа, що осяє цілий світ, передає свою білизну також каменям гори. Таким чином ціла видима природа стає об'єктом „споглядання природи”, „школою душ”, дозволяючи краще пізнати Творця. З цієї нагоди варто згадати думку Оригена, який у саме такому містичному сенсі інтерпретує текст Святого Письма: „підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли” (Йо. 4, 35).

Якщо інтерпретувати її саме так, то ікона „Преображення” становить контемплятивну програму християнського життя: намагання побачити світ у світлі віри, очима Бога. „Таворське бачення” було для афонських ченців метою їх молитви. Вони були переконані, що у ньому не лише світ постає преображеним, це бачення преображає й нас. У божественному житті Син народжується, споглядаючи Отця, а в людському житті споглядання Христа становить необхідний елемент для нашого духовного народження як усиновлених дітей Божих.

Цією величною подією Христос хотів просвітити Апостолів про те, що Його страсті та смерть — добровільні та що після того настане славне воскресіння. Про це й говорив Христос Апостолам, коли вони сходили з гори Тавор (Мр. 9, 9-13; Мт. 17, 9-13). Небесна слава Преображення також нагадує нам, що Христос вдруге прийде у славі при кінці цього віку, щоб вповні завершити Боже Царство. Тоді «праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого» (Мт. 13, 43), а природа, за словами Йоана, буде перетворена: «Побачив я небо нове і землю нову» (Од. 21, 1). Сам же Христос каже: «От, нове творю все» (Од. 21, 5).

Тропар та кондак

Тропар, глас 7: Преобразився ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам твоїм славу твою, скільки змогли. Нехай засіяє і нам, грішним, світло твоє повсякчасне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 7: На горі преобразився ти і, скільки змогли, ученики твої славу твою, Христе Боже, виділи, щоб, коли побачать, як тебе розпинають, страдання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що ти єси воістину Отче сяяння.

Друге соборне послання ап. Петра 1, 10-19

Улюблені, старайтеся утвердити ваше покликання і вибрання; бо, те роблячи, ніколи не згрішите. Таким бо чином відкриється вам вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Ось чому я ніколи не перестану пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте і утверджені в теперішній правді. Вважаю бо справедливим, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими напоумленнями, знаючи, що незабаром треба буде мені покинути це моє тіло, як і Господь Ісус Христос мені це об'явив. Буду, однак, старатися, щоб ви завжди, навіть і після мого відходу, тримали в пам'яті ці речі. Не йдучи за хитро вигаданими байками, ми об'явили вам силу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але ми власними очима бачили Його велич. Він бо прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: Це мій Син улюблений, Якого Я вподобав. І цей голос ми чули, як сходив із неба, коли ми були з Ним на святій горі. А при тому ми маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, звертаючись до Нього як до світильника, Який світить у темному місці, аж поки не почне розвиднятися, і рання зоря не зійде в ваших серцях.

Євангеліє від Матея 17, 1-9

В той час узяв Ісус Петра, і Якова, й Івана, брата його, і возвів їх одних на гору високу. І переобразився перед ними: і просвітилося лице Його, як сонце, а ризи Його стали білі, як світло. І ось з'явились їм Мойсей і Ілля, розмовляючи з Ним. І озвавшись, Петро сказав Ісуса: Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. І як він іще говорив, ось хмара світла осінила їх. І ото голос зі хмари, що казав: Цей є Син Мій возлюблений, що в Ньому моє благовоління; Його слухайте. І як почули учні, впали лицем до землі й вельми налякались. І приступивши, Ісус доторкнувся їх і сказав: Встаньте і не бійтеся. Коли ж вони підвели очі свої, нікого не бачили, тільки Ісуса єдиного. І як вони сходили з гори, заповів їм Ісус, кажучи: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих.

Проповідь

«Господи, у світлі лиця Твого підемо і в

імені Твоїм возрадуємося навіки» (Пс. 88).

Подія Преображення показує нам світло на особу Ісуса Христа. Про це ще говорить цар Давид у Псальмі: «Ти одягнувся величчю і красою, Ти - світлом наче ризою зодягнувся» (Пс. 104.1-2).

Сьогодні проводить нас Святе Євангеліє на сонячні вершини гори Тавору, де Христос переобразився: «Лице Його засяяло, як сонце, а одежа Його стала біла, наче світло» (Мт. 17.2). Псалмопівець Господній каже: «Господь - моє світло й моє спасіння: кого маю боятися? Господь - мого життя твердиня: кого маю страхатись?» (Пс. 27.1-2). Христос з'явився в оточенні святих пророків Іллі і Мойсея. Святий Тома пояснює причини появи Мойсея і Іллі на Таворі під час Преображення Ісуса.

1. Народ уважає Ісуса то за Іллю, то за Єремію, або за іншого пророка. Отож, на Таворі являються головні пророки, щоби стала очевидна різниця між паном і слугами.

2. Юдеї посуджували Ісуса, що ломить (порушує) закон, суботу, богохулить і т. д. Отже, поява законодавця Мойсея і ревного проповідника Іллі стає бичом на сліпоту народу і наклепи фарисеїв.

3. Мойсей вже був помер, а Ілля лишився живим, бо на вогняній колісниці піднісся до неба. А тут вони разом живі.

4. Апостоли мали навчитись від них, як голосити слово Христове між людьми; лагідно, як голосив Мойсей і ревно, як Ілля, бо так зображено їх у книгах Старого Завіту.

5. Вкінці обидвоє ці мужі служили вірно Божій справі і терпіли за це чимало. Отже, тепер своєю появою мали підтримати апостолів, що підупали дещо на дусі, коли Христос заповів їм терпіння й переслідування від ворогів.

Преображення Господнє належить до найбільш знаменних подій в земному житті Ісуса Христа. Своє Божество Ісус заховував під виглядом тіла, затаював свою славу перед людським оком, а на горі Тавор являється апостолам - ким справді був - тобто Богом. «Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об'явив...(Ів. 1.18) І ми славу Його бачили, - славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Ів. 1.14).

Цим прославленням Ісус хотів зазначити, що хто слідуватиме за ним на Голготу, то йому на кінці важкої дороги розкриється незрівняне щастя - з терпіння зрине спасіння. Тож завдання людини - стреміти до звершеного переображення свого життя, щоби з хмарних земних низин завітати до світлих, небесних вершин, тобто до місця всякого добра.

Приклад. Відомий маляр Рафаель намалював Преображення Христа ось так: на образі є дві події: на верху гори щастя, а в домі велика нужда, страшне горе. В горішній частині являється Спаситель, підносячись над землею, довкола Мойсей та Ілля, що дивляться побожно на Нього. Від Ісуса розливається повнота небесного світла й підводиться навколо, як полум'я. Мерехтить Боже світло довкола голови Господа, блиск на Його одежі, що світить осліпляючою білою яснотою. Підносячи рамена й споглядаючи до небесного Отця, Ісус промовляє: «Отче, прослави Мене славою, що мав Я в тебе перше, ніж був світ» (Ів.17.5). Знову наступні слова: «Отче, прослави своє ім'я! І голос з неба злинув: «І прославив - і знову прославлю!... Не заради Мене ізлинув голос той, лише ради вас... Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе...» (Ів. 12.28-32).

Ісус, переобразившись перед своїми трьома учнями, так би мовити «притягнув» їх до небесного блиску свого Божества, одначе око людини не може знести цього блиску. Це бачимо на трьох учнях, які є разом на горі. Яків лежить лицем до землі, Петро відвертається від цієї ясної появи й не може відкрити очей, Іван тримає праву руку перед своїм зором.

А тепер погляньмо на другу подію, на земне горе, на важку недолю у стіп гори. Тут бачимо нещасну рідню, що приносить навіженого хлопця для одужання. На нього найшов дикий шал: кидається, рве, верещить, піниться, так що (ледве) годі батькові його втримати, а дві сестри в розпачі не знають, де шукати рятунку. Перед нами дві різні долі. На висоті (вгорі) - розкіш і щастя, внизу - злидні, відчай, вгорі - святий спокій, небесне світло, внизу - терпіння і біль. Як гарно - вгорі, як сумно - внизу. Отже, який можна зробити висновок із цієї картини Рафаеля? Вся історія й розвиток людства вказують на те, що людина прямує із печальної, скорботної недолі до зоряної небесної волі. Ця історія ставить нам троякий образ: райського чоловіка, який був, коли вийшов з руки Бога; борця, який повинен стати після упадку в гріх і переображеного, який буде по воскресінні. Райського бачимо в Адамі, борця – в пророці Іллі над Хоривом, преображеного - в Христі на Таворі.

Вже в самій природі маємо переміни - переображення, що схожі де в чому на сьогоднішню велику подію. Грядка троянд у березні й та сама грядка в липні, але є різниця! В березні нічого, тільки чорний помертвлений насип, з не дуже приємними запахами й нагими сіро-зеленими кущами. А в повноті літа величаво-граціозні квіти з пишними бутонами, що сповнюють увесь сад чудовими запахами.

Всяка рослина - це «верстат», у якому земні матерії «переображуються» в квіти. Нас, християн, часто засоромлюють, коли ми починаємо розмови про наше «переображення», яке буде у майбутньому житті. Але воно буде. Воно буде подібне до щасливого життя першого чоловіка: «Створив Бог чоловіка на свій образ і подобу, на образ Божий створив його, як чоловіка й жінку, сотворив їх. І побачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І взяв чоловіка та оселив його в райському саду, порати його й доглядати» (Пор. Бут. 1-2).

Преображення Спасителя - розрада й втіха в муках, бо це запорука, що горе й смуток не йдуть на марне. Голгота й Тавор стоять із собою в тісному зв'язку, бо зі страждань і терпіння мусить прийти спасіння.

Чоловік - борець, чоловік - трудівник, відроджений зміниться - переобразиться колись - по воскресінні.

Як розжарений вогнем метал, набирає колір вогню (залізо, вложене у вогонь, розпалюється, як вогонь), так небесний чоловік пройнятий Божим світлом та його ясним блиском. Цим світлом не тільки душа праведних переображена й насичена, але колись буде пройняте ним також воскресле тіло. «Всі праведники, - каже Спаситель, - засяють колись подібно сонцю...». Коли Мойсей сходив з гори Синай, діти Ізраїля не могли дивитися у його лице задля величного блиску. Коли Христос яснів у Преображенні на Таворі, учні схилили лице перед величним сяйвом. Яка ж щаслива доля чекає Божих дітей, коли вони в ясних одежах видаватимуть блиск при небесній гостині.

До цього великого щастя призначена наша душа й наше тіло, до цього щастя й цієї величності, що сяє на Таворі, про яку так висловився апостол Петро: «Господи, як добре нам тут бути!» Ось так у небесній країні - добре й щасливо, гарно й привітно. Господній псальмопівець Цар Давид каже: «Душа моя жадає Бога, Бога живого, коли бо прийду й побачу обличчя Боже?» (Пс. 42.3). Нам усім дуже добре бути сьогодні у нашому «Таворі» - у храмі (церкві) - оселі Бога живого, ось тут ми всі молимося і маємо особливу зустріч з нашим Богом.

«Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у Його храмі» (Пс. 27.4). Амінь.

о. Іван Цінцірук

"Сівач", серпень 2008 Ч. 8 (107) рік 10

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 1979;

Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;

Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;

Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Преображення ГНІХ.