Суспільство, держава повинні вживати дві руки: одна - справедливість, а друга – милосердя

18 червня владика Василій зачитав звернення блаженнішого патріарха УГКЦ Любомира (Гузара) до учасників першої прощі служителів тюрем до Зарваниці

Вельмишановні учасники прощі! Радію у Бозі, що ви прийняли запрошення взяти участь у прощі, у цих днях духовної обнови. З моїх небагатьох контактів з працівниками пенітенціарної служби я свідомий, якою напруженою, трудною є ваша дуже відповідальна праця. Постійне спілкування з людьми, які позбавлені волі, але ще й до того обтяжені гідними покарання вчинками не залишаються без сліду у вашому житті. Вже саме перебування з ними ставить великі вимоги для вашої рівноваги духа. Так, дуже хотілося б, щоб ті люди переосмислили своє життя, щоб хотіли ставати творчими, позитивними членами спільноти, але , на жаль, чимало розчарувань. І це не полегшує ваше життя.

У цей день спільної молитви та духовної обнови хочемо бути з вами, бо діло, яке ви робите, вагоме в Божих очах. Коли наш Господь обіцяє нагороду тим, хто тільки відвідає свого ближнього у в'язниці, то, скільки ціннішим є той, хто старається тому в'язневі допомогти знайти себе і повернутися на шлях праведності! Тому щиро бажаю, щоб ці дні прощі були для вас порою відсвіження ваших духовних сил, скріпленням бажання допомагати тим, хто в житті пішов неправильною дорогою. Нехай ці дні також будуть часом усвідомлення, що праця, яку сповняєте -- це Богоугодна справа, це не тільки виконання свого обов'язку, але нагода послужити, нагода повернути людину у правильне русло життя.

Шановні пані та панове, дорогі сестри і брати у Христі, сердечно вітаю вас у цей молитовний день і як завдаток Божих благодатей, які Господь обіцяє тим, що чинить добро, уділяю вам архиєрейське благословення.

Благословення Господнє на вас

+ ЛЮБОМИР

Архиєпископ Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький у своэму слові сказав таке:

Іван ПавлоІ І під час Богослужіння в Римській вязниці сказав: «Навіть там, де люди відокремлені брамами вязниць, згідно логіки, мусить дихати дух Христа відкупителя світу. Покарання не повинно бути єдиною формою відплати, ані, тим більш, формою помсти оточуючого середовища. Покарання і вязниця мають сенс лише тоді, коли підтверджують правила справедливості і запобігають переступам, служать як віднова, даючи можливість людині, котра вчинила помилку, подумати і зміцнити життя, щоб наново злитися з суспільством в рівних правах».

Капелани не тільки присутні на цій прощі, але також приходять до вяниць, щоб вам допомагати в духовному розвитку. Одним із прикладів і є ця проща. Присутність представників Церкви у в'язницях є збагачуючим елементом духовного виміру. Цей вимір, це пропозиція, прийняття котрої є вільною волею кожної людини. Його потрібно вважати як елемент відповідальний за гідність людини.

Капеланам і світським бажаю, щоб мали в собі щось зі стилю відваги і віри в Божу міць і незтерту гідність людини, котра була в Івана Павла І І. Папа увійшов до камери свого вбивці, котрий відбував довічне покарання, наказав зачинити двері і затулив рукою своє обличчя, щоб неможливо було розпізнати змісту розмови. Іншого разу увійшов до натовпу в'язнів (охорона нічого не могла зробити), розмовляв з кожним, звертався до кожного як до найважливішої особи на світі, а земля була мокра від сліз. Говорив в'язням: "Хотів би особисто почути історію кожного з вас".

Це можуть зробити ваші капелани, котрі допомагають вам в імя Христа. Ключем до вашої роботи є любові пошана до гідності людини.

В Ісусі Христі людина може зрозуміти саму себе і відкрити свою гідність. Приступаючи до відправи святої Євхаристії, в якій зустрічаємо самого Христа, віднайдемо сенс нашого життя і служіння.

Відкриймо Христові навстіж двері наших серць.

Подав диякон Костянтин Пантелей, референт УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, спеціально для "Оранти".

Колаж з фото К. Пантелея та архіва "Оранти"