Владика Іриней Білик, ЧСВВ, Єпарх Бучацький

Народився 2 січня 1950 року у с. Княжпіль Старосамбірського району Львівської області в сім'ї Івана Білика та Анни з родини Крентів. У 1957 р. розпочав навчання у Княжпільській восьмирічній школі і в 1959 р. продовжив у середній школі м. Добромиля, куди батьки переїхали на постійне місце проживання. В 1965 р. з огляду на глибоке християнське патріотично-національне родинне виховання і відмову вступити у ВЛКСМ та через репресії змушений був припинити навчання в даній школі і вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, паралельно продовжуючи навчання в Малехівській середній вечірній школі Жовківського району. В 1968 році через утиски з боку влади змушений був залишити навчання в технікумі. Того ж таки року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету, однак тодішній політичний режим не дозволив продовжити навчання і через півроку був відрахований з університету.

Восени 1968 р. розпочав монаший вишкіл і філософсько-богословські студії в підпільному Чині Отців Василіян. 1969 р. змушений був податися дальше від Галичини і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. В 1972 році за сфабрикованими звинуваченнями на передостанньому курсі був виключений з університету і призваний на два роки військової служби.

Після закінчення служби в армії в 1974 році отримав добру характеристику і рекомендацію з війська та зміг відновитися для продовження навчання в Київському державному університеті на фізичному факультеті, який закінчив в 1977 році і одержав рекомендацію в аспірантуру та направлення на роботу в науково-дослідний інститут в м. Києві, але через переслідування з боку КГБ змушений був відбути на роботу на обов'язкове відпрацювання в район Центрального Кавказу в Кабардино-Балкарію в наукову експедицію Академії Наук України, де пропрацював майже десять років.

В 1978 році склав монаші обіти і був таємно рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком. В підпільних умовах відвідував з богослужіннями Львівську, Закарпатську, Волинську області, Київ, Москву, також Казахстан та країни бувшої Югославії, а на початку виходу Церкви з підпілля і Донецьку область. 15 серпня 1989 року єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Маргітичем підпільно висвячений на єпископа в невеликому будинку підпільного монастиря отців Василіян в передмісті Львова.

В 1990 році після офіційної легалізації УГКЦ отримав від Святішого Отця Івана Павла II, Папи Римського, благословення і Папську Буллу титулярного єпископа м. Новени і призначення єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

У січні цього ж року Декретом Владики Софрона Дмитерка призначений ректором відновлюваної Івано-Франківської Духовної Семінарії, першої на теренах тодішнього Радянського Союзу. 24 травня 1994 р. паралельно призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії. З осені 1994 р. до літа 1996 р. поглиблено студіював богослов'я в Папському Університеті "Анджелікум" в Римі, де захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов'я. 19 листопада 2000 року уведений на престол новоствореної Бучацької єпархії.

"Оранта", Юлія Боєчко, ДІ УГКЦ