Владика Іриней Білик, ЧСВВ, Єпарх Бучацький
Народився 2 січня 1950 року у с. Княжпіль Старосамбірського району Львівської області в сім'ї Івана Білика та Анни з родини Крентів. У 1957 р. розпочав навчання у Княжпільській восьмирічній школі і в 1959 р. продовжив у середній школі м. Добромиля, куди батьки переїхали на постійне місце проживання. В 1965 р. з огляду на глибоке християнське патріотично-національне родинне виховання і відмову вступити у ВЛКСМ та через репресії змушений був припинити навчання в даній школі і вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, паралельно продовжуючи навчання в Малехівській середній вечірній школі Жовківського району. В 1968 році через утиски з боку влади змушений був залишити навчання в технікумі. Того ж таки року вступив на фізичний факультет Львівського державного університету, однак тодішній політичний режим не дозволив продовжити навчання і через півроку був відрахований з університету.
Восени 1968 р. розпочав монаший вишкіл і філософсько-богословські студії в підпільному Чині Отців Василіян. 1969 р. змушений був податися дальше від Галичини і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. В 1972 році за сфабрикованими звинуваченнями на передостанньому курсі був виключений з університету і призваний на два роки військової служби.
Після закінчення служби в армії в 1974 році отримав добру характеристику і рекомендацію з війська та зміг відновитися для продовження навчання в Київському державному університеті на фізичному факультеті, який закінчив в 1977 році і одержав рекомендацію в аспірантуру та направлення на роботу в науково-дослідний інститут в м. Києві, але через переслідування з боку КГБ змушений був відбути на роботу на обов'язкове відпрацювання в район Центрального Кавказу в Кабардино-Балкарію в наукову експедицію Академії Наук України, де пропрацював майже десять років.
В 1978 році склав монаші обіти і був таємно рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком. В підпільних умовах відвідував з богослужіннями Львівську, Закарпатську, Волинську області, Київ, Москву, також Казахстан та країни бувшої Югославії, а на початку виходу Церкви з підпілля і Донецьку область. 15 серпня 1989 року єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Маргітичем підпільно висвячений на єпископа в невеликому будинку підпільного монастиря отців Василіян в передмісті Львова.
В 1990 році після офіційної легалізації УГКЦ отримав від Святішого Отця Івана Павла II, Папи Римського, благословення і Папську Буллу титулярного єпископа м. Новени і призначення єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії УГКЦ.
У січні цього ж року Декретом Владики Софрона Дмитерка призначений ректором відновлюваної Івано-Франківської Духовної Семінарії, першої на теренах тодішнього Радянського Союзу. 24 травня 1994 р. паралельно призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії. З осені 1994 р. до літа 1996 р. поглиблено студіював богослов'я в Папському Університеті "Анджелікум" в Римі, де захистив італійською мовою кандидатську дисертацію з догматичного богослов'я. 19 листопада 2000 року уведений на престол новоствореної Бучацької єпархії.
"Оранта", Юлія Боєчко, ДІ УГКЦ
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
