Оскольдова могила

Аскольдова могила не належить до найзнаменитіших пам’яток нашого міста. Більшість киян пам’ятає, що двадцять років тому із цією назвою асоціювався лише сумнівний за архітектурними якостями парковий павільйон з двоярусною колонадою, який стояв у парку на схилі Дніпра нижче Паркової алеї. На чавунних дошках, прикріплених до пілонів при вході в парк, розповідалася історія про вбивство Аскольда і Діра князем Олегом. У парку навколо церкви де-не-де можна було побачити залишки старих надгробків.

Сьогодні цей куточок міста помітно змінився. Парковий павільйон знову став церквою св. Миколая, набувши після реставрації виразних рис стилю ампір початку ХІХ століття. Біля входу можна бачити ікону св. Миколая, прикріплену до стовбуру дерева. Поруч із церквою відновлено насип і хрест на могилі київських гімназистів та студентів, що загинули на початку 1918 року під Крутами.

Трохи далі від церкви, на узбіччі Паркової алеї, з’явився меморіальний знак. Він нагадує про те, що тут, у літописному урочищі Угорському, 898 року зупинялися племена угрів, прямуючи на територію теперішньої Угорщини. З іншого боку Паркової алеї, там, де вона вливається в Дніпровський узвіз, постав пам’ятник апостолу Андрію Первозванному (місце злиття Паркової алеї та Дніпровського узвозу дістало назву площі Андрія Первозванного). За легендою, майже дві тисячі років тому цей апостол першим благовістив християнство на київських пагорбах. Навпроти пам’ятника зведена Андріївська каплиця, золота баня якої перегукується з верхами храмів Києво-Печерської лаври, що їх видно вдалині.

Але далеко не всім киянам і гостям нашого міста відомо, що в урочищі Угорському за часів Київської Русі був заміський двір великих князів, що часом служив їхньої офіційною резиденцією, а церква на Аскольдовій могилі – то лише невеликий залишок колись багатого і широко відомого в Україні Пустинно-Микільського монастиря, заснованого іще в ХІ столітті. Монастир, чия історія налічувала дев’ять віків, відіграв визначну роль у церковному та культурному житті України. Зокрема, протягом тривалого часу він був тісно пов’язаний зі славетною Києво-Могилянською академією. Грандіозний собор монастиря, збудований коштом гетьмана Мазепи, був однією з найвидатніших споруд Києва кінця ХVІІ століття. Він стояв на місці теперішнього палацу піонерів, на верхній терасі наддніпрянської кручі. А власне Аскольдова могила протягом століть слугувала спочатку монастирським, а потім і загальноміським цвинтарем, що славився красою своїх надгробків і квітників. Там знайшли останній спочинок чимало видатних людей. Все це – і величні монастирські споруди, і романтичне кладовище – зникли без сліду в жахливій пожежі “соціалістичної реконструкції” Києва в середині 1930х років.

Мета цього матеріалу – спираючись на доступні джерела, по можливості об’єктивно і неупереджено розповісти про історію Аскольдової могили, урочища Угорського, Пустинно-Микільського монастиря, частиною якого Аскольдова могила була протягом віків. Читач познайомиться з визначними подіями, що відбувалися тут у різні часи, дізнається про визначні архітектурні споруди, які, попри фізичне знищення, назавжди залишилися в скарбниці вітчизняного мистецтва, про художні твори, які увічнили цю місцевість. Перед ним пройдуть визначні особистості, які за життя були пов’язані з Аскольдовою могилою та Микільським монастирем чи знайшли тут спочинок після смерті.