Доброчинність
Удовиця поклала до скарбоні дві лепти, а Господь сказав, що вона дала більше від усіх інших. Що ж дало перевагу її лепті? Розположення серця, із яким учинене це приношення. Бачиш, яка різниця добродіяння бездушного, за звичаєм, і пожертвою з душею та серцем? Тому буває, що вчинок видатний, за усіма міркуваннями, ніякої ваги перед Богом не має, а справа, незначна зовні, високою ціною оцінюється. Але не здумай хто нехтувати про зовнішнє, гадаючи обмежитися одним лише внутрішнім. Удовиця та не мала би Господнього схвалення, якби сказала собі: маю бажання покласти і я, але що робити? Усього є в мене лишень дві лепти. Віддам їх, сама ні з чим залишуся. Але яку мала волю, так і вчинила, довіривши життя своє у руки Божі. І якби не поклала нічого, ніхто б її не засудив, ані люди, ані Бог. Але тоді вона не виявила б і такого сердечного розположення, що виділило її поміж інших та зробило славною в усьому християнському світі.
(Феофан Затворник. Коментар на Мк. 12, 38-44)
Як нам жити милосердям? Чинімо добро, але не пишаймося! Господь вінчає кожне добре діло людини! Усі ми ще з дитинства засвоїли Катехизм християнської віри. Те, що Церква навчає нас про діла милосердя для тіла та для душі нашого ближнього. І перше не є меншим від другого. Але Господь ставить його навіть умовою нашого вічного спасіння чи засуду (Мат. 25.31-46).
Євангеліє вiд Св. Апостола Матея. Глава 25.
...
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.
Наприкінці року разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.
«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.
