Дев'ять вартостей «Віри і Світла» для наших часів

1.  Перша вартість — вартість спільноти

Ми знаємо, якою великою є проблема відкинення в нашому сьогоднішньому суспільстві: гонитва за багатством, яке робить нас себелюбами, самотність, яку спричинює страх у людини, жителя міста, доля емігрантів, розшарування суспільства на багатьох рівнях.

У «Вірі і Світлі» ми живемо прийняттям, відкритими обіймами, готовими прийти на допомогу, тому що ми всі чуємося неповносправними. Вартість спільноти — це наша перша характеристика.

У «Вірі і Світлі» ми також живемо екуменічним духом, згідно з молитвою Ісуса: «Щоб усі були одно».

Можна б додати, як заохочуючу перспективу, що, згідно з уставом св. Венедикта, «споглядання розширює серце», і якраз серце (а не розум) пізнає таїнство, в якому все створіння чується одним .

Яким, отже, буде наше післанництво у «Вірі і Світлі»? Бути знаком прийняття, єднання, щоб люди могли сказати те, що погани говорили про древніх християн: «Дивіться, як вони любляться!»

2. Друга вартість — вартість серця

Наш світ побудований на вартості розуму. Але розум творить поділ. Розум судить і каже «так» або «ні»; розум розділює на категорії і каже, що одні кращі від інших; розум так робить, щоб виключити нижчих; у такий спосіб розум творить ворогів спричинює війну.

У «Вірі і Світлі» серце рядить відносинами, а серце, як ми вже сказали, об'єднує.

Серце кричить: «Чи ти мене любиш?». Серце також відкриває красу.

Серце є центром співчутливості. Є два роди співчутливості: співчутливість-любов, яка все робить, щоб потішити та зцілити тих, що терплять; і співчутливість-солідарність, яка об'єднується на тому самому рівні з тими, що терплять болі, з яких не можна звільнитися. Солідарність — це наше співчуття між нами у «Вірі і Світлі». Це співчуття Ісуса, який стає подібним до нас у терпінні: його остання любов.

Яким буде наше післанництво для добра світу на рівні серця? Стати малими серед малих, немічними серед немічних, розбитими серед розбитих: це наука, яку світ не зможе не завважити. Це означає датися знайти не в товаристві здорових, але вбогих і жалюгідних; а також спокійно переносити свої болі, власну розбитість.

3. Третя вартість — простота й автентичність

Довкола нас і в нас самих є страх, щоб нас не недооцінювали і постійне намагання приховувати те, ким ми є чи бажаємо бути. Є стільки лицемірства та невпевненості, стільки масок довкола нас: світ повний неправди й фальшивості.

Але «Віра і Світло» вражає кожного своєю простотою і правдою. Немає потреби себе ховати: ми знаємо, що ми всі рівні і всі прийняті такими, якими ми є. Яка полегша! Яка свобода!

Ось наше післанництво: підходити до кожної особи з відкритою повагою, без страху, без самооборони, з чистою душею. Це зробить нас надзвичайними, «іншими», носіями миру, творцями більш людських відносин.

4. Четверта вартість — вартість святкування

Те, з чим числяться в нашому суспільстві і що дає, щоб інші нас прийняли — це праця. Але часто праця більше не дає радості. Праця є для заробітку. А ще й до того після праці людина часто не знає, що робити зі своїм часом: їсти, дивитись телевізор, спати. Навіть у Церкві зменшено святочні дні.

«Віра і Світло» є малим пристановищем свята. Ми бавимося, танцюємо, співаємо, плачемо, робимо пустощі, щоб висловлювати почуття наших сердець. Ісус нас до цього запрошує. Він часто порівнював Боже царство до бенкету. Ми себе не змушуємо, щоб могти бути правдивими також і на цьому рівні.

Яким, отже, буде наше післанництво? Не боятися реагувати спонтанно і з певним почуттям гумору, який свідчить про релятивність усього, що проминає в нашому житті. Оце чимало шокує світ.

Нашим післанництвом могло б також бути звернутися до Церкви про літургію, яка є менш розумова.

5. П'ята вартість — це пізнання терпіння і болю

Загальним явищем сьогодні є втеча перед терпінням. Людина шукає, щоб утекти від дійсності: це є неправдою супроти себе самої. Є наркотики, приємності, статеві зносини, їжа, євгенічні маніпуляції, евтаназія, як також утеча перед психічними недугами.

Як ми вже сказали, у «Вірі і Світлі» живемо співчутливістю-солідарністю, обіймаємо тих, що терплять: батьків, дітей, включно з нашими власними зраненнями. І ми віднаходимо красу тих, що зранені або неповносправні.

Нашим післанництвом буде показуватися публічно в товаристві бідних, не стидатися власних обмежень, говорити всім про важливість наших терплячих приятелів.

6. Шоста вартість — це священний характер тіла

Тіло стало предметом у нашій культурі: людина використовує тіло іншої особи для власної приємності, обожнює і плекає його як предмет краси, піддає його дослідам, як, наприклад, запліднення в пробірці ( in vitro ).

Для нас, у «Вірі і Світлі», це є віднайдення душі, яка замешкує в тілі — так глибоко що воно неповносправне. Ми обходимося з ним з великою пошаною, немов зі скарбом. Ісус мив ноги своїм апостолам у тому самому дусі, у цілковито покірному служінні.

Наше післанництво можемо здійснювати через мову нашого тіла: доброти, переданої через наші очі, наші руки, усю нашу поведінку.

Вона також здійснюється через пошану до тіла іншої людини. У такий спосіб ціле наше тіло висловлює чистоту. Ісус нас перестеріг, що можна чинити перелюб навіть самими очима.

7. Сьома вартість — вартість глибини душі

Наш світ нам уже не дає більше часу, щоб щось могло проникнути в наше серце. Є багато інформації, якої ми не в силі засвоїти і яка провадить до безладу; існує велика швидкість, з якою образи життя переходять перед нашими очима, так щоб ніщо не могло закоренитися і все залишилося поверховим.

«Віра і Світло» змушує нас тратити час з нашими приятелями і проникнути в їхні серця і їхнє життя. Це нас змушує ставити собі питання про смисл нашого існування і прийняти елемент таїнственності.

Нашим післанництвом є запросити інших увійти у внутрішність: сповільнюючи свій крок з немічною людиною поруч, шукаючи хвилин ділення, збагачуючи власне розуміння. Усе це змінить наші розмови і кине виклик нашим співрозмовникам.

8. Восьма вартість — це жити в довір'ї до Бога

Наше існування переслідує страх: страх, що нас можуть не любити чи не признавати, страх за здоров'я, страх майбутнього, страх втрати молодості, страх абсурдності, страх смерті. І відповіді, які могли б дати полегшу, не існують для багатьох з-поміж нас, а це провадить до розпачу або забуття.

У «Вірі і Світлі» маємо довір'я до Бога. Віримо в Ісуса, який показує нам шлях віддання себе своєму Отцеві. Ми також вміємо сказати: «Подякуймо Богові».

Нашим післанництвом є бути знаком радості посеред терпінь; як також бути свідченням молитви, що є гайнуванням часу для світу, а для нас — джерелом нашої відваги і нашої рівноваги.

9. Дев'ята вартість — вартість ніжності й інтимності

У нашому світі ще досі актуальна латинська приповідка: Homo homini lupus est — людина людині вовком. У торгівлі, у праці треба бути твердим; у приязні не можна нікому довіряти; у соціальній допомозі особу трактується як число. Нізвідки не зазнати людині трохи тепла.

Ключовим словом у «Вірі і Світлі» — це слово «приязнь». Людина чується підтримувана, вона ніколи не сама. Існує четвертий час. Це ділення. У своїй неповносправності — а ми всі є неповносправними — непотрібно віддавати те, що ми одержали. Ми доступні на всіх рівнях. Навіть структури є структурами підтримки.

Яким буде наше післанництво? Це ставлення відкритості й доброзичливості без винагороди.

Це правда, наша місійна дія — це ціле наше існування. Довкола нас є проміння, яке змінить світ. Це буде нашою апостольською і пророчою роллю. Наша харизма — це наша ласкавість.

Ми не накидуємо нічого насильно, агресивно. Навернення інших — це повільна переміна і дар благодаті. І, якщо говоримо про перетворення всього суспільства, це є перероблення людей, і воно триватиме довгий час.

Ми є силою, духовною енергією, вогнем, який запалює серця тих, які нас оточують, присутністю, яка захоплює.

Як це здійснимо? Якщо залишимося близькими до наших неповносправних друзів і їхніх батьків. Від них випромінюють невидимі хвилі, які дадуть нам відлунюватися на ввесь діапазон цих хвиль.

Ось для того добрий Бог дав народитися «Вірі і Світлу». «Віра і Світло» є одним із виявів його присутності в наш час, через який він хоче спасти наш світ, через який він бажає, щоб Ісус знову жив між нами. Ми є його серцем у Церкві, його серцем у світі, якщо живемо вартостями, якими ми є, якщо ж ними живемо у наглядний спосіб — гаряче, свідомо й відважно. Так — відважно!

Гаразд — доброї відваги Вам усім!

о. Жозеф Ларсен

Міжнародний капелан «Віри і Світла»