Довідково про Храм і парафію. "Оранта"

...Після побудування храмів Великого Миколи і Малого Миколи дерев`яна трибанна Миколаївська церква на Аскольдовій могилі, що існувала тут із XVII століття, залишалася у складі Микільського Пустинно-Слупського монастиря, як приписана до нього, і виконувала роль цвинтарного храму. З часом вона стала ветхою і не прикрашала собою кладовище, яке 1786 року набуло статусу міського. Отож 1 вересня 1809 року відбулося закладення, а 1810 року (називаються 1 січня, 20 серпня, 1 вересня) й освячення спорудженого в класичному стилі за проектом київського архітектора А.І. Меленського і на кошти у сумі 8 тисяч рублів воронізького міського голови купця С.М. Мещерякова мурованого, круглого в плані двоповерхового храму-ротонди в ім`я все того ж св. Миколая.

Нижній поверх (ярус) церкви призначався для здійснення у ньому поховань тих її благодійників, які того бажали. Під час відзначення 1866 року 1000-ліття хрещення князя Аскольда країною блукала легенда про те, що тут знаходиться також і його поховання. На запитання про це богомольців військові писарі показували на місце за вівтарем храму, де існувало поховання невідомої особи, а пастирські служки уточнювали: "Не тут, а під церквою у склепі". Тоді ж на його фасаді було встановлено пам`ятну дошку (не збереглася).

10 вересня 1847 року церкву на Аскольдовій могилі відвідав імператор Микола І. На донесення інженерів про її начебто аварійний стан через тріщини, отримані нею від зсуву сусіднього Кургана, він відповів: "Падіння церкві не загрожує, її потрібно дещо поправити, і вона має існувати".

На закритому 1845 року для загального користування цвинтарі, починаючи з другої половини XIX століття, почали здійснювати поховання найбільш заможних жителів Києва. Зрозумівши, що від цього можна мати неабиякий зиск, монастирське начальство стало практикувати широкий розпродаж місць на ньому, а на початку 1880-х років запровадило навіть посаду наглядача, першим із яких виявився ієромонах о. Рафаїл. Він багато зробив для того, аби зберегти й утвердити звичай прибирати могили й утримувати їх у належному стані, перетворюючи це похмуре місце туги й смутку на привабливий куточок міста.

Після своєї смерті, яка сталася у поважному віці, о. Рафаїл теж знайшов тут вічний для себе спокій. Його місце заступив у 1892 році ієромонах того самого монастиря о. Веніамін. Найперше він звернув увагу на церкву, яка своїм зовнішнім виглядом і внутрішнім оздобленням не відповідала станові кладовища з його чистотою, прекрасними надгробними пам`ятниками і склепами. Не маючи в кишені жодної зайвої копійки, наглядач звернувся за допомогою до приватних осіб, які мали тут могили своїх близьких, і несподівано для себе отримав широку підтримку.

Усередині церкви з`явилися привезений із Італії біло-мармуровий іконостас, новий настінний розпис, виконаний за ескізами живописця В.М. Васнецова, і дубовий паркет. Освячення оновленого храму здійснив 7 липня того самого 1894 року митрополит Київський Іоанікій.

Миколаївську церкву із частиною надмогильних пам`ятників навколо неї зобразив 1846 року Т.Г. Шевченко на своєму малюнку "Аскольдова могила". За літописними мотивами й народними переказами про Аскольда і Діра письменник М.М. Загоскін написав 1833 року роман "Аскольдова могила", а композитор О.М. Верстовський за цим твором створив 1835 року однойменну оперу. Декабрист М.П. Бестужев-Рюмін, перебуваючи в ув`язненні у Петро-Павлівській фортеці, заповідав поховати його на Аскольдовій могилі, яку свого часу часто відвідував. Кладовище навколо Миколаївської церкви вважалося аристократичним. Надгробні склепи і скульптурні зображення належали до творів високої художньої вартості. На межі XIX і XX століть тут з`явилася ошатна дзвіниця, споруджена за проектом єпархіального архітектора Є.Ф. Єрмакова (розібрана, як і споруджені 1861 року будинок настоятеля та мурований паркан, 1935 року).

За радянської влади Аскольдову могилу було перетворено на парк, а церкву архітектор П.Г.Юрченко перебудував 1935 року у паркову ротонду із колонадою, у якій розмістився ресторан. Вона існувала до 1992 року, коли греко-католицька громада, отримавши її 26 квітня у своє розпорядження, шляхом здійснення ремонту повернула їй первісний вигляд культової споруди. Це сталося у 1997-1998 роках із використанням коштів, що їх надала міська влада, і за сприяння Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Києва.

Освячення Миколаївської церкви здійснив 22 травня 1998 року Преосвященний Екзарх Києво-Вишгородський УГКЦ Любомир Гузар. Посаду її адміністратора обіймає сьогодні митрофорний протопресвітер о. Ігор Ілля Онишкевич.

Уривки з твору Василя Галайби "Храми св. Миколая в Києві"
Уклав В`ячеслав Михайлишин