На Аскольдовій могилі готуються до зустрічі самбірської Бородиці
07.10.2008
14 жовтня, на свято Покрови Божої Матері ікона самбірської пресвятої Богородиці Марії прибуває до храму святого Миколая Чудотворця, на Аскольдову могилу.
In October 14, the wonderworking icon of the Virgin Mary from Sambir will arrive at the St. Nicholas Church (located at the Askoldova Mohyla historic site in Kiev).
Настоятель Ігор Онишкевич тим часом попрохав мирян вивчити зміст монографії Юліяна Євгена Рабія «Княжий город Самбір» (Львів, Самбір, Ютика, 1999 р.,с. 207), яка розповідає про небесні Божі чуда зцілення парафіян..
Книга «Княжий город Самбір» навчає: «У році 1727 сталася надзвичайна подія у Сам борі, яка швидко рознеслася по всій Самбірщині, а саме: у домі Олени Добрянської знаходився старовинний образ Богоматері,яка 15 вересня 1727 року заплакала, з очей Богоматері полилися великі криваві сльози. (Про історію Самбірської Чудотворної ікони; див. мою працю «Самбірська Богородиця» від 1910 року).
30 жовтня 1728 року український магнат, дідич, який мешкав у Радловичах, Еліяш (Ілля) Сас-Комарницький, пізніше фундатор самбірської нової мурованої церкви Рождества Пресвятої Богородиці, приоздобив ту Ікону так, що було видно лише лики Марії та Ісуса в золотих коронах, а увесь образ був вкритий золото-срібною бляхою».
Пізніше ігор Онишкевич приніс для вивчення другу книгу - САМБІРСЬКА БОГОРОДИЦЯ (Ютіка. Н.Й. 1970 р. С. 17, 18)
«ЗАПЛАКАЛА СВ.ДІВА»
«І тоді все майно по родині Стамовичів у спадку перейшло разом з образом самбірської Богородиці на Олену Добрянську. Вона, що тоді була вже вдовою по писарю, мешкала в хаті біля Церкви і в неї були «на станції» студенти з колегії оо. Єзуїтїв. Між ними був Петро Манастирський, а в кімнаті, де мешкали студенти, висів на стіні вищезгаданий образ Богородиці. Дня 15 вересня 1727 р. на прохання Олени До брянської отець Андрій, парох самбірської Церкви Рождества Пречистої Діви Марії відслужив заупокійну Службу Божу за родину бл. П. Стамовичів. Скоро по відправі зголосився у пароха сусід Олени До брянської, міщанин Шуркевич, який повідомив, що образ Богородиці в її хаті зачав плакати, а з очей ллються криваві сльози. Перший, що побачив сльози, був студент Петро Манастирський, який повідомив Шуркевича про цю появу сліз, бо Олена Добрянська була тоді в Церкві на службі Божій. Щоб ствердити правдивість цього явища, попросив о. Андрій свідків Константина Сакератовича, заприсяженого міського писаря і його сусіда міщанина Войтіха Хетмінського. Разом із Шуркевичем пішли вони до хати Олени До брянської, що її домик стояв на узбіччі біля Церкви, і всі ствердили правдивість появи сліз у Богородиці. При цім була також власниця хати. (10,11,12, 21).
«На прохання отця Андрія Олена Добрянська погодилася, щоб перенести образ до Церкви, як дарунок від неї. Від того часу цей образ був уже стало в Церкві, приміщений на головному престолі».
Поетеса Катерина Пасічна, парафіянка, член НСЖУ, спеціально для «Оранти»