Інтернет видання

НАЗУСТРІЧ РІЗДВУ. ДЕНЬ 35. 19 ГРУДНЯ. СПІШІМО ДО ВЕРТЕПУ НАЗУСТРІЧ НАШОМУ СПАСИТЕЛЕВІ!

«…Пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам”. І пішли вони притьмом…» (Лк. 2, 15-16).

Як швидко пастушки пустилися в дорогу! З яким запалом рушили на пошуки Месії! Цей їхній поспіх, з певністю, не був продиктований суто людською цікавістю, гонитвою за сенсацією чи пошуками гострих відчуттів. Вони побігли до вертепу, окрилені духовним досвідом і словом Благовісти, яку приніс їм Ангел з неба.

Подібний поспіх виявлятиме Пречиста Діва після свого Благовіщення, коли Вона, натхнена благодаттю Святого Духа, «пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди» (Лк. 1, 40). Так само святий Йосиф, отримавши у сні від Ангела вказівку вирушати у дорогу, не чекав до ранку, але «узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет…» (Мт. 2, 14-15).

Є такий вислів: «життя – це рух», і його можна застосувати серед іншого й до духовного життя, бо Дух Святий оживляє все навколо, запускає оновлювальні процеси, кличе в дорогу, доручає певну місію. Водночас у середовищі наших сучасників нерідко можна спостерегти певну апатію, інертність і навіть байдужість до духовних справ, що є ознакою закритости до віяння Святого Духа. Сучасна людина, здається, не надто дослухається до спраги серця і голоду власної душі, обмежуючи свої життєві і світоглядні горизонти усім тимчасовим, шукаючи заспокоєння лише своїх базових матеріальних, а то й фізіологічних потреб, йдучи за принципом panem et circenses ̶ «хліба і видовищ!».

Наскільки небезпечною може бути така життєва позиція, свідчить притча про багача, якому нива щедро зародила і він у почутті самодостатности і самозадоволення сказав своїй душі: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12, 19). Реакція неба на таку поставу однозначна: «А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк. 19, 20). Різдвяна ніч голосом Ангела стукає до нашого сумління і кличе нас до Вифлеєму – до «Дому Хліба» (бо саме так перекладається ця назва), де в яслах спочиває правдивий «Божий бо хліб, що з неба сходить і життя світові дає» (Йо. 6, 33).

Папа Франциск заохочує нас вчитися від вифлеємських пастирів чуйного й активного очікування, а ще – готовности рушати в дорогу назустріч нашому спасенню: «Вифлеємські пастирі вчать нас, як слід виходити назустріч Господеві. Вони чувають серед ночі, залишаються чуйними, очікують посеред темряви; а Бог огортає їх світлом (див. Лк. 2, 9). Це стосується і нас. Наше життя може бути очікуванням, яке, навіть посеред ночі проблем, довіряє Господеві і Його прагне; тоді отримує Боже світло… Господь любить бути очікуваним і Його не можна очікувати на дивані, дрімаючи. Насправді пастирі рухаються, “притьмом рушають”, ̶ каже текст (Лк. 2, 16). Не залишаються нерухомо, як хтось, хто вже прийшов і ні в чому не відчуває потреби, а йдуть, покидають стадо без догляду, ризикують чимось задля Бога».

Чи ми, сучасні християни, готові з такою ж ревністю покинути зону власного комфорту, іноді дослівно вставши зі свого дивану, і вирушити в ці різдвяні дні назустріч Господеві, до Дому Хліба, до наших храмів на різдвяні богослуження? Чи будемо достатньо чуйними, щоб подолати власний егоїзм, лінивство та інертність і рушити за покликом сумління туди, де приготована для нас трапеза вічного життя в Христі Ісусі?

Побожність нашого народу здавна засвоїла урок, що його дають нам вифлеємські пастирі, то ж кличе словами наших прадідівських колядок спішити до вертепу, щоб поклонитися Воплоченому Богові та принести Йому в дарі нашу любов і нашу щиру віру:

В біднім вертепі, в яслах, на сіні,

Спочив Владика, Цар світу.

Ото ж, до Нього спішім всі нині, ̶

нашого жде Він привіту.

Спішім любов’ю його огріти,

Христос родився, славіте!..

Молитва. «Ходім до Вифлеєму!» (Лк. 2,15) ̶ так сказали і зробили пастирі. То ж і ми, Господи, хочемо йти до Вифлеєму. Дорога і сьогодні йде під гору: потрібно подолати вершину егоїзму, не можна скотитися в долини світськости і споживацтва. Хочу і я дійти до Вифлеєму, Господи, тому що там Ти мене чекаєш. І хочу наново усвідомити собі, що Ти, покладений у яслах, є Хлібом мого життя. Візьми мене на свої рамена, Добрий Пастирю, щоб через Твою любов до мене, я міг любити і підтримувати своєю рукою моїх братів. Різдво буде тоді, коли я зможу сказати Тобі: «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я Тебе люблю» (Йо. 21, 17)». Амінь. (Молитва Папи Франциска).

Владика Богдан ДЗЮРАХ

Інтернет видання
comments powered by Disqus

Катехизм

Церква двічі на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла - сьогодні і 13 липня. Ім’я Гавриїл означає "кріпкий у Бозі". 

Архангел Гавриїл - один із семи ангелів, які предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Іван в Одкровенні: "Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які - перед престолом його". 

Архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. Архангел Гавриїл згадується кілька разів на сторінках Священного Писання як той, хто доносить і пояснює Божі плани людині. 

Коли архангел Гавриїл явився Захарії, батькові святого Івана Хрестителя, щоб провістити йому народження Івана, сказав про себе так: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість" (Лк. 1, 19). 

Він був обраний посланцем Господа до св.Йосифа Обручника, якого уві сні запевняв у безгрішності Діви Марії. Архангел Гавриїл сповістив праведним Йоакиму і Анні про народження Пресвятої Діви Марії.

Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. 

Він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (Дан. 8, 16-26; 9, 21-26).

служіння «Епіфанія»

СЕРЦЯ ЛІКУЄ ЛЮБОВ!

DDDD27B6-30A2-41D9-82E9-EF67FFE93DB5Наприкінці року  разом із капеланом ради Лицарів Колумба на Аскольдовій Могилі отцем Анатолієм Теслею, із благословення пароха церкви святого Миколая Мирлікійських чудотворця о. Ігоря Онишкевича, ми відвідали недужих парафіян нашого храму.

Кожен дім, поріг якого ми переступали, відразу наповнювався атмосферою світла, радості та любові. Дивно, але щоразу разу чергові відвідини, вже здавалося б добре знайомих, навіть рідних для нас людей, дарують нові  відкриття! Усвідомлюєш, що це не є звичайні, «планові візити ввічливості», а реальне месійне служіння, яке власне і робить нас мирян справжніми християнами. Тільки жертвуючи набуваєш.

Докладніше

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут