Заповіт Андрея Шептицького

04.11.2009

ЗАПОВІТ

Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького,

переданий на руки Св. Отця Папи ПІЯ XI

Рим, липень 1923

В мирі!

Святіший Отче!

Я виїжджаю з Риму, будучи попереджений, що по моєму повороті до Львова я буду убитий. Я приймаю цю смерть як допуст Божої волі. І я радо віддаю своє життя Господеві за з'єдинення Церков та щоб випросити в Бога Христовий мир між католиками наших країн - на жаль, розділених несправедливостями та віковою ненавистю.

Приготовляючись на смерть, я хочу заявити перед Богом, Який бачить моє сумління, та перед Вашою Святістю - намісником Ісуса Христа, що жодний людський згляд ніколи не привів мене до будь-якого прилюдного вчинку єпископського мого уряду. Від тієї пори, коли з послуху Вселенському Архиєреєві, прийняв я важкий єпископський уряд, зрозумів я, що моїм обов'язком є провадити своїх вірних до вічного спасіння почерез віру католицьку, у любові до Бога та до Його Церкви, - то значить, християнізувати життя, думки, і теж, навіть, патріотизм моїх вірних.

Всяку політику я все лишав іншим, будучи переконаним, що було б це зрадою Ісуса Христа, коли б поклав я між мною й будь-ким з моїх вірних причини для непорозумінь задля дочасних справ, та які не мають відношення до духовного добра моїх вірних. Сповняючи обов'язки любови до ближнього, приставав я з моїми вірними у справедливих їхніх національних аспіраціях, роблячи себе всім для всіх, щоб їх спасти; обороняв я їх також перед несправедливостями.

По довгому іспиті сумління, не бачу я, що міг би я був змінити в своєму розумінні моїх обов'язків пастиря. Ніколи не було в мене ненависти до тих, які мене ненавиділи. Не було в мене ніколи злоби супроти тих, які кривдили моїх вірних і мене самого. Я їм все прощав, і прощаю я їм щиросердно. Ніколи не апробував я ненависти чи національного шовінізму. Проповідував я все тільки любов до ближнього, любов до всіх, навіть до ворогів. Євангелія Ісуса Христа була одинокою темою мого проповідування. Одинока ж ціль моєї праці - вічне спасіння моїх вірних.

Отож, вмираю я як жертва моїх завдань і обов'язків в надії, що Бог прийме жертву моєї смерти. Ціле своє життя просив я у Бога ласки вмерти як свідок віри католицької. Волів би я вмерти з рук ворогів віри цієї, але я приймаю смерть так, як Господь мені її дає, і я наперед прощаю тим, котрі мені її завдадуть.

Все був я вірний Апостольській Римській Столиці, і намагався я все утверджувати моїх братів у цій вірності. Сердечно жалую за всі свої гріхи, якими я образив Божу доброту. Жалую з причини справедливого Божого суду та із любови до безконечної доброти, мудрости, всемогутності та маєстату Божого. І покірно благаю Бога, щоб милосердився Він над моєю бідною душею, яку я віддаю в Його руки через заступництво Пресвятої і Пренепорочної Богоматері й Приснодіви Марії, через заступництво св. Йосифа Її Обручника та св. Йосафата Мученика. Вірую в усі правди віри католицької і очікую воскресіння мертвих. Амінь.

доросла література