Інтернет видання

Арифметика проти Церкви

06.10.2009

Михайло Бриних , для «Телекритики» 06-10-2009

На прикладі власної родини я добре знаю, що священикам за радянської влади велося по-різному. Дуже по-різному. Якщо атеїстична пропаганда в деяких регіонах накульгувала на обидві ноги, то практика безпосереднього контролю за діяльністю священиків давала набагато кращі результати. Будь-якої миті до кожного настоятеля храму міг явитися гебешний «куратор» і круто змінити його долю. Загребти на допит, сфабрикувати справу, позбавити парафії або й просто знищити. Ну, це в тому випадку, якщо з тим чи іншим священиком не вдавалося «налагодити співпрацю».

Найпростіший метод, що дозволяв фактично кожного священика в одну мить перетворити на банального злочинця, забезпечувала звичайна фінансова перевірка. Безжальна арифметична логіка була проста: якщо протягом року в церкві відбулася така-то кількість хрестин - значить, було продано відповідну кількість хрестиків. Аналогічні підрахунки поширювалися на вінчання й похорони. Той факт, що принаймні до вінчання та хрещення люди готуються заздалегідь, і далеко не завжди купують все необхідне в останній момент, уже в церкві, до уваги ніхто не брав. Звісно, «кураторська» арифметика легко доводила, що священик привласнив частину коштів.

Не знаю, чи хтось колись зможе порахувати, скільки принципових панотців позбавили сану чи запроторили за ґрати за допомогою елементарних операцій додавання і множення. А втім, ці каральні операції проти окремих священиків відбувалися без зайвого галасу. Навіть якось дивно, чому тогочасна пропаганда не надавала таким сфабрикованим справам відповідного резонансу, обмежуючись натомість карикатурами на попів-п'яниць у журналі «Перець».

Ніколи не думав, що мені випаде нагода згадати родинні розповіді про цю антицерковну арифметику, ба навіть більше - стати свідком її застосування.

Звісно, змінилися й обставини, і мета. Теперішній «куратор» працює на телебаченні, у новинах, тож приходить і до священиків, і до мирян. Тож місія публічного розвінчування зажерливих, непорядних і корумпованих панотців за допомогою простих підрахунків, яку свого часу не виконала радянська система, сьогодні перетворилася на легку й доступну забавку. Чому в ефірі каналу «1+1» з'являється цикл антиклерикальних сюжетів під рубрикою «У Бога за пазухою» (в рамках ТСН), ще можна зрозуміти. Публіці завжди подобалися голі королі та осквернені святині. Суто європейська звичка виливати помиї на вулицю просто з вікна нікуди не поділася, ніякі цивілізаційні винаходи не здатні замінити комфорт смороду, - тільки він і дозволяє багатьом із нас почуватися людьми; мовляв, хто має право дорікнути мені якимось свинством, якщо навіть нагорі твориться казна-що і повсякчас звідти чути повискування та підрохкування.

Але одна справа, якщо новинарі згадують про церковне життя в Україні лише тоді, коли в Китаївському урочищі починаються православні мордобої, або ж коли п'яний диякон потрапляє в ДТП, й зовсім інша, коли для дискредитації церкви використовується неймовірна арифметика. Звісно, в людини, яка бодай двічі на рік переступає поріг храму, такі підрахунки можуть викликати лише подив. Але для створення атмосфери й загального враження годиться все, а цифри - передусім. І посипалося: вінчання - 600 гривень, хрещення - сто, пара свічок - п'ятдесят, ба навіть «благословення на спалах фотокамер коштує приблизно чверть сотні».

А щоб усе це не нагадувало спілкування зі стелею, ось вам і зйомки прихованою камерою, і зумисне підібрані невиразні, непереконливі коментарі очільників українських християнських конфесій. Додайте до цього ще низку «пізнавальних фактів» (собівартість звичайної свічки - 11 копійок, а пожертва на велике свято - 1500 гривень), і урочиста арифметична какофонія наближається до кульмінації - істинного тріумфу антицерковної арифметики, за допомогою якої «куратори» чітко встановили, скільки пересічний громадянин витрачає на церкву протягом життя. Не буду вас мучити послідовністю операцій додавання і множення, просто відтворю цю цифру: 33700 гривень! Бабло? Ще й яке! Я не полінувався, й за формулами працівників ТСН тут-таки спробував для себе з'ясувати, скільки «пересічний українець» витрачає протягом життя на алкоголь. Й одержав практичну таку ж суму. Ви уявіть тільки собі цього середнього українця, який бухає і молиться з однаковим ентузіазмом.

Мені б дуже хотілося, щоби така суто арифметична спроба поставити українське православ'я поруч із іншими фінансовими корпораціями, й отже шукати пояснення багатьох церковних проблем і конфліктів не в релігійній, і навіть не в політичній, а передусім у кримінальній площині, залишилася паскудним і недоречно розказаним анекдотом.

Адже тотальна втрата віри, яка визначає світогляд сьогоднішнього українця, тільки на перший погляд не має нічого спільного з міжконфесійними війнами, відстороненістю Церкви від громадського життя, внаслідок чого словосполучення «моральний авторитет» в останню чергу асоціюється з людиною в рясі.

Стоїцизм невігласа, який так ефективно плекають у сучасному суспільстві що «політичні еліти», що ЗМІ, потребує надмірного споживання негативної інформації, що хоч якось стосується простору віри. Звинувачення у брехні й аморальності просто не були б ефективні, якби поруч існував бодай острівець незрадливості та чистоти. Цим острівцем, безперечно, могла би бути Церква. І в такій ролі вона сьогодні не потрібна нікому: ані залученим до кругообігу взаємних звинувачень топ-політикам, ані суспільству, натренованому «проти всіх», хто лізе в душу з фальшивими обітницями.

«Дивіться, - твердять знавці додавання і віднімання, - вони ж нічим не відрізняються від усіх інших: теж не можуть поділити майно, так само ненавидять конкурентів і не здатні до порозуміння!». Для людей, давно збайдужілих до Церкви, це чудовий аргумент, щоб укріпитися у власній зневірі.

Інтернет видання
comments powered by Disqus

Катехизм

Молитва до Пресвятої Богородиці в чудотворній Іконі Зарваницькій

До місця уподоби Божого і Твого прийшов(ла) відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай мені, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби оздоровлений на) побачив(ла) велич Твоєї благодати. Твоє заступництво одержують змучені, до Тебе прибігають хворі і дістають полегші. Всі, що Тебе в молитвах славлять і Твого покрова шукають, дізнали ласк Твоїх. За їх прикладом і я, недостойний на) і грішний на), прибігаю до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і не виказаної Твоєї благодати. Поможи мені і заступи мене, негідного(ну), перед престолом серця Твого Сина, відверни справедливий гнів за мої прогріхи, переміни в милосердя і в відпущення. Не дай мені погибати в гріхах моїх, але з джерела ласки Свого Непорочного Серця подай мені просячому(ій) поміч тепер, а особливо в годину смерті. Амінь

служіння «Епіфанія»

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

«Епіфанія»

18 років свого служіння, з 1998 року, спільнота «Епіфанія» посвятила відвідуванню літніх людей, тяжкохворих, а також віл-інфікованих, більшість з яких вже відійшла у вічність.

Спільнота від усього серця дякує жертводавцям, які дарують на потреби вірних – свої молитви, свій час, свою працю, кошти.

Якщо хтось із парафіян, або ваших рідних не має можливості бути присутнім на Святій Літургії, почути Боже слово, посповідатися, чи приступити до Пресвятої Євхаристії, сердечно просимо звертатися до о. Анатолія Теслі – т. +38 /050/ 284 77 31

Докладніше

Найкращі ліки – це увага. Парафіяльна служба «Епіфанія»

dogliad13-го травня 1992-го року за ініціативи глави Ватикану Івана Павла II, був впроваджений новий міжнародний пам’ятний день – «Всесвітній день хворого». Таким днем було вибрано 11-те лютого. Можна вважати, що цей день не є випадковістю бо має певний зв’язок з добрими католицькими традиціями і великою місією, покладеною Богом на всю християнську церкву.

Цьогоріч 11 лютого члени товариства «Епіфанія» при храмі Святого Миколая на Аскольдовій Могилі - Ольга Лужна та Ореста Цимбрівська разом зі священником отцем Анатолієм Теслею, здійснили черговий візит до недужих та немічних людей.

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут