відродження парафії

Стовп вогню у с. Великі Бірки 63 роки тому

A column of fire in the village Velyki Birky 63 years ago.

 

У неділю після Богослужіння парафіянка церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі розповіла проникливого вірша про Ісуса, про святу Касіану, від якої вона того вірша почула, та про диво, яке сталося 63 року тому на Тернопільщині. "Оранта" подає розповідь парафіянки:

 

"Вірш "Іду до Ісуса" навчила мене моя рідна тітка Катерина Шумейко - монахиня Чину найсвятішого Ізбавителя, редемптаристка Касіанна. Було це в 1942 році, коли мені сповнилось 4 роки, а згадала я його і в перше записала на папері в 1995 р. Не знаю, хто точно є автором цього вірша, бо мені про те ніхто не говорив, але я думаю, що монахиня Касіана. Всі інші вірші, яких вона мене навчила, я забула і згадати не можу. Пам'ятаю тільки, що я була дуже розчулена ними і часто повторювала їх в дні різних свят.

 

Народилась монахиня Касіана в 1921 році в багатодітній сім'ї була останньою дитиною. Перед нею ще були Марія, Петро, Антоніна, Ксенія ( це ті, яких я знала і бачила) та моя мама Володимира. Батько їхній - Микола Шумейко і мати - Ганна з родини Гуйдів-Гебровських були добропорядними і побожними людьми.

 

Жили вони у Великих Бірках, що на Тернопільщині, там відійшли в інший світ, там і поховані їхні тіла. Наймолодша їхня донька Катерина вирізналась з-посеред інших дітей своєю серйозністю, строгістю, працелюбністю і великою любов'ю до Бога. З 1936 року по 1942 р. вона працювала в церкві св. Парасковеї, спочатку молодшою, а потім старшою сестрицею. В монастир редемптористів, що на Львівщині, вона пішла в 1942 році і була там півроку послушницею, а тоді стала монахинею.

 

Через те, що радянянська влада зщакривала і знищувала церкви і монастирі та монахів терпіли від вигнання, наприкінці червня 1945 року монахиння Касіана повернулась додому, у Великі Бірки, дуже виснаженою і тяжко хворою на туберкульоз. Не довго ходила біля неї її мати. Через два місяці в день Успіння Божої Матері, 28 серпня 1945 р. в післяобідню пору вона померла.

 

В той час, коли ми були в хаті біля неї і молилися, на подвір'я зайшло кілька місцевих людей, здивованих незрозумілим їм явищем. Привело їх сюди те, що кожний з них бачив зі своїх дворів високий вогняний стовп, який звисав над нашою хатою, і подумали що в нас пожежа.

 

Цій події дав пояснення один з священників в день поховання монахині. Під-час проповіді він сказав, що вогняний стовп був для померлої прямою дорогою до Бога, і що таке буває тільки тоді, коли помирає свята людина.

 

День поховання монахині Касіанни був дуже урочистим і особливим. Крім родини і місцевих людей, були монахині і священники з Тернополя, Львова та інших міст. Були відправлені служби Божі і вдома, і в церкві св. Парасковеї, і на кладовищі. Поховали її у Великих Бірках в центрі кладовища. Біля неї поруч похована її мама Ганна Шумейко, яка померла через рік, в 1946 році, на католицьке Різдво Христове."

 

Племінниця монахині Касіани - Ольга Горбатюк, спеціально для «Оранти»

 

Колаж з фото, наданих парафіянкою Ольгою Горбатюк. "Оранта"

 

відродження парафії
comments powered by Disqus

Катехизм

Молитва про прощення

Господи я стою перед Тобою без всякого притворства. Прошу Тебе пробачити мені всі мої гріхи, я щиро розкраююсь у своїх проступках. Будь ласка, прости мене. В славу ім’я Твого я прощаю всіх тих, хто причинив зло мені. Я відрікаюся від сaтaни і всіх діл його.

Я віддаю Тобі всього себе. Господи Ісусе Христе, приймаю Тебе як Господа Бога і Спасителя. Зціли мене, зміни мене, укріпи моє тiло, душу і  мій дух.

Господи, прийди і оточи мене своєю любов’ю, наповни Святим Духом. Я люблю Тебе, Ісусе. Я славлю Тебе, Господи. Я вдячний Тобі, мій Боже. Я буду слідувати за Тобою кожен день свого життя. Амінь.

служіння «Епіфанія»

«... був недужим і ви відвідали Мене...»

photo_2020-03-22_18-32-29«Бо голодував Я, і ви дали мені їсти... був недужим і ви відвідали Мене...» Мт 25: 35-36 20.03.20 Священик Храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, капелан ради Лицарів Колумба - отець Анатолій (Тесля) разом із братом-лицарем Олександром Пастуховим та сестрою Орестою Редькою в лиху годину карантину, відвідали хворих парафіян Храму зі Святим Причастям та гостинцями.

Докладніше

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

З року в рік, 1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, у храмі св. Миколая Мирлікійського, що на Аскольдовій Могилі відслужили заупокійний молебень на спомин тих людей, які померли від цієї недуги.

За життя людьми, які страждають від цієї хвороби, опікується парафіяльна спільнота «Епіфанія», яку очолює о. Анатолій Тесля.

Докладніше

«Епіфанія»

18 років свого служіння, з 1998 року, спільнота «Епіфанія» посвятила відвідуванню літніх людей, тяжкохворих, а також віл-інфікованих, більшість з яких вже відійшла у вічність.

Спільнота від усього серця дякує жертводавцям, які дарують на потреби вірних – свої молитви, свій час, свою працю, кошти.

Якщо хтось із парафіян, або ваших рідних не має можливості бути присутнім на Святій Літургії, почути Боже слово, посповідатися, чи приступити до Пресвятої Євхаристії, сердечно просимо звертатися до о. Анатолія Теслі – т. +38 /050/ 284 77 31

Докладніше

Потребую допомоги

Потреба в молитві

Дієвість

Ікони церкви св. Миколая Чудотворця

Апостольський візит Папи Івана Павла ІІ

Папа

Візит Папи допоміг українцям довести всьому світові, що їх країна відділилася від Росії і прагне до інтеграції з Європою. Відомо, що приїзд Папи до України відкладався через розбіжності Ватикану з Московським Патріархатом. З точки зору греко-католиків той факт, що понтифік приїхав до України, незважаючи на протести Московського Патріархату, дає їм підстави сподіватися, що світова спільнота, нарешті, перестане сприймати Україну як сателіта Росії.

«Без легалізації української спільноти процес демократизації ніколи не буде повним». Папа Іван Павло ІІ до владик учасників VI звичайного Синоду 5 жовтня 1989 р.

«Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу, як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові. Приходжу, спонуканий любов'ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь». З вітальної промови Папи Івана Павла ІІ на летовищі. Київ, Бориспіль, 23 червня 2001 р.

Знайдіть нас у Facebook

Герої Крут