Архітектор Андрій Меленський

Людина і місто. Чи замислювались ви коли-небудь - як багато важить для історії окрема постать? І не обов'язково політика чи громадського діяча.

Андрій Меленський, про якого піде мова, був київським архітектором, представником класицизму, що визначав європейські архітектурні смаки першої половини ХІХ століття.

Народжений 1766 р. в Москві, майбутній архітектор Києва отримав прекрасну освіту, навчаючись спочатку в Експедиції Кремлівського будівництва, а в 1787-1792 р.р. в Петербурзі у самого Джакомо Кваренгі.

По закінченні навчання Андрій Меленський працював і в Москві, і в Петербурзі, але визнання здобув у Києві, отримавши у 33 роки посаду головного архітектора міста.

Церкви і дзвіниці, монастирські келії і приватні будинки, присутствені місця і міський театр - багатогранність вподобань майстра втілилась в його творіннях. Та першою справою Андрія Меленського в Києві став пам'ятник Магдебурзькому праву - здобутої, втраченої і знову здобутої вільності.

Право на самоврядування або магдебурзьке право було скасовано за часів правління Катерини ІІ, відновлено по її смерті Павлом І і підтверджено наприкінці 1802 р. Олександром І. Остання подія  і спонукала владу міста Києва оголосити збір коштів на пам'ятник. Було розглянуто чимало проектів, запропоновано декілька місць для розміщення монумента. Врешті - решт зупинилися на невеличкому урочищі, що плавно спадало до Дніпра, і, де за давніми переказами князь Володимир охрестив своїх синів. Споконвіку тут било джерело з цілющою водою. Саме тут Андрій Меленський вирішив зробити восьмигранний басейн під арочним постаментом, а над ним 18-ти метрову колону тосканського ордеру рустовану знизу і увінчану кулею з хрестом.

Монумент називали по - різному: "Пам'ятником  Хрещення Русі", після спорудження в 1853р. пам'ятника св. Володимиру - "Нижнім пам'ятником св. Володимиру", "Пам'ятником Магдебурзькому праву". Остання назва є історично правильною, про що свідчить напис на нижньому русті колони: "Усердием киевского гражданства за утверждение прав древней сей столицы Всероссийским Императором Александром І - 1802 года, сентября 15 дня". У Великодню неділю 1808 року пам'ятник було освячено.

Перебуваючи 30 років на посаді головного архітектора Києва, Андрій Меленський спроектував і збудував багато архітектурних шедеврів. Не всі вони збереглися до нашого часу: щось було поруйновано ще в ХІХ ст., щось у ХХ ст.

В 1808-1809 роках Андрій Меленський напружено працював над новим планом забудови міста. Впроваджуючи принципи європейського містобудування, головний архітектор Києва дбав насамперед про те, щоб місто не втратило свого історичного обличчя і залишалось уособленням високої духовності.

Скільки складнощів здолав Андрій Меленський перш ніж розроблений під його керівництвом Генеральний план Києва затвердили в Петербурзі. На цей час місто вже мало, збудований архітектором перший Міський театр ( на цьому місці зараз - Український дім ). Площа, яка тільки почала формуватися отримала ім'я - Театральної. Одночасно на пагорбі у Липках були споруджені Присутственні місця ( 1806-1810 ) - центр адміністративних установ.

Згідно із Генеральним планом Андрія Меленського три розрізнені райони Києва: Старе місто, Поділ і Печерськ, повинні були об'єднатися в єдиний міський організм. Планово почали з'являтися нові вулиці, Козине болото стало перехрестям основних доріг, опановуючи нову для себе назву - Хрещатик.

Закоханий в класичну архітектуру Давньої Греції та Риму, будівничий не забуває про здобутки митців епохи барокко.

На долю кожного митця випадають і радість, і випробування. Для головного архітектора Києва таким випробуванням стала страшна пожежа Подолу 1811 року. 9 липня о 9 годині ранку набат із дзвіниці Воскресенської церкви сповістив про лихо. Люди рятувалися як могли, будівлі врятувати було неможливо. Три дні горів Поділ. На четвертий залишилося саме згарище.

Можливо, хтось інший впав би у розпач. Треба було відбудовувати найбільший на той час район Києва. Андрій Меленський, не гаючись, взявся за відродження Подолу. Звичайно, якби не надмірна опіка з Петербурга, ми мали б інше Нижнє місто, можливо, менш прямолінійне. Було прокладено нові вулиці, розплановано нові площі.

 Те, що зумів зробити Андрій Меленський - вражає. Житлові будинки по вулицях Набережно-Хрещатицькій, 4, Крутому узвозі, 4, Московській, 40 - це шедеври цивільного містобудування першої половини ХІХ ст. Класичність форм і барочна легкість втілення - стиль Андрія Меленського. Окремою сторінкою його творчої біографії стала Покровська вулиця. Будинок майстра-ювеліра С. Стрельбицького (вул. Покровська,5), торгові крамниці (вул.Покровська, 11), маєток (вул.Покровська,8), монастир Миколи Доброго з притулком для дітей-сиріт (збереглася тільки дзвіниця монастиря).

Андрій Меленський був учнем В. Баженова і М. Казакова. Може тому в його творчості домінувало церковне будівництво.

Відбудова Іллінської церкви після пожежі Подолу 1811 р., ремонтно-реставраційні роботи в Андріївській церкві 1816-1828рр., спорудження на місці дерев'яної кам'яної церкви Миколи Притиска, Хрестоздвиженська церква на Кожум'яках, дзвіниця у Видубецькому монастирі, Трапезна (Тепла) церква на території Софії Київської, дзвіниця церкви Спаса на Берестові, комплекс споруд, що включає - дзвіницю, трапезну з церквою св. Духа, старий та новий Академічні корпуси, систему келійних споруд - це частковий перелік участі видатного архітектора у створенні обличчя міста.

Київ Андрія Меленського - це і Бурса по вул. Набережно-Хрещатицькій, 27, де поєдналися таланти двох майстрів: І. Григоровича-Барського з ХVІІІст. та А. Меленського з ХІХст., старий і новий Контрактові будинки, Гостиний двір, збудований за проектом архітектора А. Руска під керівництвом А. Меленського, Будинок намісника Дальніх печер Києво-Печерської лаври, низка келійних споруд на території Ближніх і Дальніх печер, келійний комплекс Кирилівського монастиря, будинки для прочан у вищезгаданих монастирях, відбудова всього комплексу Флорівського монастиря.

Андрій Меленський першим привніс до Києва церкви-ротонди - незнані до того в місті.

В 1810 р. в Угорському урочищі на Аскольдовій могилі серед хрестів і надгробків давнього кладовища на місці дерев'яної з'являється кам'яна, прикрашена класичною колонадою церква-ротонда на честь св. Миколая Мірлікійського.

Кругла церква - символ безкінечності світу Божого. "Я є альфа і омега. Я є початок і кінець", - сказано в Святому Письмі.

Церкви-ротонди - архітектор створив їх декілька. Крім згаданої св. Миколая на Аскольдовій могилі, Різдва Христового на Володимирському узвозі (нещодавно відновлена), храм Введенської общини та Воскресенська церква Флорівського монастиря.

Андрій Меленський був головним архітектором Києва майже 30 років. Можна впевнено сказати: Києву поталанило, що сюди приїхав такий майстер, але не менш поталанило і майстру - творити в такому чарівному місті, надихаючись його старовиною і духовною благодаттю.

Колись на горі Щекавиці було кладовище, де видатні діячі нашої культури знаходили свій останній притулок. Там у 1833р. було поховано Андрія Меленського. Кладовище майже зникло - лишилась пам'ять про архітектора - його творіння...

Сергій ГРАБАР, культуролог, спеціально для "Іншого Боку"