Звіт №16 про НАДХОДЖЕННЯ ЛИСТІВ 13.10.2013 р. — 21 лист

21.11.2013

Листи від ув'язнених  (з них вперше звернулись 3 особи)

Чернігівська виправна колонія ЧВК-44 (м.Чернігів) — 5 листів

Качанівська виправна колонія КВК-54 (м.Харків) — 4 листи

Селезнівська виправна колонія СВК-143 (Луганська обл.) —2 листи

Подяка за посилки для дітей –9 листів

Лист звільненої з ув’язнення – 1 лист

“... Когда я пребывала в СИЗО в г.Киев, то имела честь видеть Вас, разговаривать. Сейчас вот прошу Вас о помощи и мне легко, нет преграды никакой, потому что Вы как-будто стоите рядом с приветливым, прямым взглядом и словами напутствия от души. Отец Игорь, Вы навещали нас с сёстрами-прихожанками с Вашего монастыря. Прошу Вас от всего сердца, от всей души помочь с этими лекарствами. Вырвала зубы, на которых держался протез и теперь он шатается, болтается. Не могу ни кушать, ни разговаривать... и другие препараты для кровообращения головного мозга, потому что с головушкой тоже всё запущено. Пусть хранит и оберегает Вас Господь! Без Вашей веры и подержки мы совсем пропадём”

                                               Ольга К. (Чернігівська ВК)

“... о.Віталій казав що у сентябрі будем сповідатись... душа потребує вже сповіді. Я зараз готуюсь поїхати до Львова в лікарню на операцію, може через місяц півтора поїду. Бо гинеколог сказала не треба тягти з операцією... Внукові я вислала фотографію де я сповідалась і причащалась, він по телефону сказав: бабуся я тобі вірю і чекатиму тебе до дому. Я і плакала і радовалась”

                                               Ольга Н. (Чернігівська ВК)

“... Мне 51 год, срок у меня большой, родных и близких нет... Я работаю электриком, и вот все микроскопические детали я не вижу. Если у Вас есть возможность, помогите мне очками +1,5”

                                               Олена М. (Чернігівська ВК)

“... мне 34 года... Здесь стала инвалидом второй не рабочей группы, я вам писала что мне делали операцию на ноге «флегмона левой голени» сейчас разошлись швы на ноге, и нога не заживает, мне очень нужны лекарства, я вам высылаю рецепт, и очень вас прошу во имя Иисуса Христа помогите мне каким сможете лекарством. Родных у меня нет, а свекруха воспитует моего маленького 4^хлет ребёнка, у неё нет возможности купить мне такие дорогие лекарства”

                                               Ольга Ч. (Чернігівська ВК)

“... Моя донечка вже пішла до 1-го класу, така задоволена, її подобається, але дуже мами не вистачає. Дасть Бог в мене льгота в листопаді на хімію, якщо поїду, то в вересні 2014 р буду вже дома біля своєї дитини. Молю Господа щоб Він дав мені сили витримати ці всі негаразди. Я дуже хочу до своєї дитини, корю себе за то що мене немає поруч, коли я її так потрібна. В кожній розмові по телефону Настя питає коли ти вже приїдеш додому. Я її звичайно відповідаю що скоро, вона дуже сумує... дуже Вам дякую за підтримку, і за те що Ви робите”

                                               Юлія Є. (Чернігівська ВК)

“... Мені 24 роки. Я відбуваю покарання за скоєння тяжкого злочину. Працюю в швейному цеху, шию за машинкою. По вихідним відвідую молитовні зібрання. Вдома в мене є маленький син Кирило. Йому 8 років. Є мати, але вона нігде не працює, дуже часто хворіє, пенсію не отримує, бо ще рано. Їй 52 роки. Хлопчик знаходиться в інтернаті проте на вихідні: суботу та неділю мама забирає додому і на канікули також... Якщо в Вашій ласці допоможіть мені, будь ласка, з теплими речами і взуттям 38 розмір. Сидіти мені залишилоя 4,5 роки”

                                               Марія О. (Качанівська ВК, м.Харків)

“... Моїх батьків ще не стало коли мені був рік і мати батька взяла на мене опікунство та до 16 років я була з нею, але остані роки вони з дідусем начали систематично вживати спиртне та при все це в родині був достаток. В 16 років я зустріла чоловіка та завагітніла ми з ним одружилися народився в мене перший син Сергій, але з перших днів Сергія лікарі повідомили мені що мій син інвалід і не буде ходити, через рік народився другий мій син Володимир дякую Богові що здоровий. З чоловіком життя не складувалось і не вдовзі його посадили в місця лішенння свободи. Через рік його актирували з тяжкою формою туберкульозу. Через 3 місяці він помер, а в мене двоє дітей що робити де брати гроші на життя допомоги чекати нема від кого. Сергію були потрібні ліки на яких не було грошей я почала пити шукати компанії де мені на той час казалось мене понімають але це до хорошого не привело. Сергій помер, а меншого сина забрали до інтернату я почала пити ще дужче попала не благоприятну обстановку кінцівка «тюрьма». Коли я тут почала обдумувати відходити від всього цього мені становилось страшно. В ціх місцях я зустріла жінку яка сказала мені вирішення твоїх всіх бід в твоїх руках – звернись до Господа з цих пір я почала читати духовну літературу, молитись і мені стало краще на душі та в житті. Я знайшла свого сина Володимира через стільки років та виплачую на нього аліменти це копійки на даний час, але я дуже хочу вийти з цих місць та допомогати йому, підтримати щоб в нього було все чого не було в мене щоб він не робив моїх помилок. Тільки коли я звернулась до Бога в мене появився сенс в житті допомогти не тільки своєму синочку ну і тим людям які ще не розуміють що коять.

Родом я з Сумської області м.Глухів там щас в мене є бабуся, але в неї другий чоловік і вона в мені не потребується не разу не написала відповіді на мого листа. Не щодавно відправила запрос щодо мого сина на інтернат щоб мені дозволили з ним листування. Якщо ви можете мені допомогти налаштувати стосунки з моїм сином я буду вдячна вам всю жизнь”

                                               Тетяна Х. (Качанівська ВК, м.Харків)

“... Вибачте якщо погано написано, я погано знаю українску мову. Росла без батькив, мати покинула мені 2 році було. Вона пішла пити горілку, мене залишила саму в хаті. Я гралась сірниками, потім хата зайнялася вогнем. Хату погасили, матір лишили батькивских прав. Ночувала в песочниці. Забрала бабушка мене. Підросла і неслухала її. Робила пакості, ворувала гроші у неї; пила горілку і палила. Мені все прощалося, уговарівалі буди иншою. Сказали що тяжке дитинство було, візьмись за розум. Робила все інакше. Батька нестало, коли була у в’язниці. Дуже тяжко перенесла его смерть. Бабушке зараз очень тяжко. Утратила свого сина, ще я багато клопоту задала. Думала що уйде із жизні, мабудь не прийшло время. Як тільки видержує її серце. Я теж намагалась багато разів піти від життя. Потім намагалась багато часу піти до сповіді. Коли почала ходити до Церкви, стало краще. В мене немає Біблії, я зараз читаю «Настольная книга Православной религии». Там є багато цікавого і корисного. Але дуже хочу, щоб в мене була Біблія. Зараз бросила палити вже 11 місяців. Після виходу з в’язниці хочу піти до монастирю жіночого. Але незнаю, як зробити це. Ще дуже переживаю за свою хату. Боюся, щоб її не забрали і щоб не залишитися на вулиці. Бабусі не стане коли, в мене некого немає. Багато років, я в роддомі залишила дитину, по своей глупості. В 2012 році вона знайшла мене, зараз вона за кордоном і ми спілкуємось з нею. Що буде далі немаю понятя. Дуже сумую за бабусій і за дитиной. Сподіваюсь все наладится с Божьей помощюю. Сподіваюсь на вашу підтримку”

                                               Ольга М. (Селезнівська ВК, Луганська обл.)

“... народилась я у м.Донецьку, тамо ж і проживаю. Із самого дитинства хочь батьки і були поручь, але більшість часу я проводжувала у бабусі і дідуся, можно важати що саме вони мене і виховали. Через рік після закінчення школи я вийшла заміж. Мій чоловік був старший від мене на шіснадцять років. Ми прожили разом дев’ять з половиною років, але наш шлюб не був міцним і ми розійшлися. Після цього я відсиділа у тюрмі чотири с половиною року. Дітей на жаль я ще не маю. Єдиний близкий хто був зі мною поручь це моя бабуся. Коли я знову попала у тюрму я не могла розповісти їй про це. Я не хотіла щоб вона знала про те що я знову за гратами. Тому я і промовчала. Я не змогла зробити їй боляче. На жаль її вже не має. Повернулась я до батьків. Точніше до матері і брата, на той час батько мій вже помер. Звісно с часом він одружився, а я так заміж і не вийшла. Зараз мої мрії пов’язані з сім’єю, і з коханим чоловіком, з народженням дітей, і щоб скоріше закінчився час перебування за гратами. Я повністю віддаю себе у руці Господа Бога і молюся. И хочу попросити Вас теж помолитись за моє здоров’я. Я дуже чекаю Вашої допомоги, яка мені край необхідна”

                                               Олена Ф. (Селезнівська ВК, Луганська обл.)

“Добрий день о.Ігор і громада!

Пишуть Вам листа Надія О. і Ірина Б. Ми Вам щиро вдячні за посилочку, за поміч нам. Дай Вам Боже здоров’я всім. Спасибі Вам за поміч таким як ми. Здоров’я зичим усім та багато років життя. Ще раз, вірніше безмежно раз Вам дякуємо.

До побачення                 З повагою до Вас Надія О.

Ще велике Вам спасибі за поміч нашої Оксані Б.”

         Надія О. (Кіровоградська обл., Іра, 11р. – дочка Оксани Б.,Чернігівська ВК)

“Люди добрые! Огромное Вам спасибо! Низкий поклон от нас, да хранит Вас Бог”

         Тамара К. (м.Дніпропетровськ, Денис, 15р. – син Анжели К.,Селезнівська ВК, Луганська обл.)

“Шановний о.Ігор Онишкевич, вашу посилку одержав за що дякую”

         Олександр О. (Вінницька обл., син Раїси О., Чорноморська ВК, м.Одеса, 14р.)

“Спасибо!!!”

                  Михайло Є. (Миколаївька обл., син Любові Є., Чернігівська ВК, 14р.)

“Добрий день Ігор!

Дякуємо Вам за посилку. Настя була дуже задоволена. По списку отримали все, окрім взуття, а взуття нам дуже потрібно.

Настя пішла до школи в 1 клас. Дуже сумує за своєю мамою. Я бабуся стараюся, щоб у неї було все добре. Але мама – є мама. Дякуємо Вам ще за те, що Ви допомагаєте таким засудженим, як наша мама. А ще й наша мама хвора на ВІЛ. Наслідки з цією хворобою погані.

Ще раз дякуємо.          Настя та бабуся Таня             30.09.2013 р.”

                  Тетяна Д. (Київська обл., Настя, 6 р. – дочка Юлії Є., Чернігівська ВК)

“Всі речі отримані. Дуже дякуємо.       З повагою Тамара К.”

Тамара К. (м.Запоріжжя., Анастасія, 13 р. – дочка Ірини С., Чернігівська ВК)

“Низкий Вам поклон и сердечная благодарность за Вашу помощь, заботу и милосердие. Слава Богу за то, что у Него есть такие служители, которые своими делами прославляют Его Святое Имя. Сегодня воскресенье и мы на 10⁰⁰ собираемся на служение в Церковь... Спасибо и ещё раз спасибо. Ваша помощь всегда приходит вовремя. С миром и Божьей любовью к Вам Татьяна и Вика”

Тетяна С. (Херсонська обл., звільнена з Дніпродзержинської ВК, дочка Віка-11р.)

“... Слава Господу нашему, меня раньше отпустили домой и теперь я с Георгием нахожусь дома! Огромное Вам спасибо за ту помощь и поддержку, какую вы высылали моим деткам. Сейчас очень сложно, тяжело. Везде натыкаюсь на непонимание и предвзятое отношение. В оформлении помощи детям есть проблемы. У мамы было временное опекунство, а теперь я восстанавливаюсь в правах. Социальные службы проверяют всё и не сильно идут мне навстречу. От этих всех волнений и, может, от смены климата молоко пропало. Так что, к сожалению, мой Георгий уже перешёл на кашки. Сложно, трудно, но я не теряю надежду, что всё наладится. Очень надеюсь на вашу помощь”

                                               Ірина С. (звільнена з Чернігівської ВК)