Лист Наталії С., яка відбуває покарання в Качанівській виправній колонії, м.Харків

15.04.2011

Доброго Вам дня, Отець Ігор!

Благодать Вам і Мир від Господа нашого Ісуса Христа!

Пише Вам Наташа!

Довго вагалась написати Вам листа і весь час мала надію на краще. Але такі складні обставини просто примушують звернутись за допомогою.

Вашу адресу мені дала моя знайома під час розмови за моїх рідних.

Зараз я Вам розповім трішки про себе. Народилась я в повноцінній сім'ї, з батьками жили ми добре, але через чотири роки мама з татом розлучились. Мама з нами, зі мною та старшою сестричкою, переїхали жити до бабусі в село. Там ми пішли в школу, все було добре. Потім мама вийшла вдруге заміж, народила брата. Вітчим був дуже хорошою людиною доки не почав вживати алкоголь. Через деякий час мама також почала пити разом з вітчимом. Вони були хворі. Довготривалі запої привели до того, що нам з сестрою нічого було вдягти до школи, ні ручок, ні зошитів.

І на той час у мами було вже двоє маленьких діток і третім вона була вагітна.

Без уваги батьків — ми почали самі себе виховувати. Старша сестра почала вживати наркотики, потім і я також. В нашому житті було так: то ми збивались з правильної дороги, то знову повертались. І в сім'ї також. І так довгий час йшла боротьба за наші душі. А потім в стані алкогольного сп'яніння я скоїла злочин, про який навіть нічого не пам'ятаю. Засудили мене до семи років, і з них три з половиною я вже відбула.

В 2007 р. під час слідства померла мама, а через декілька місяців і вітчим також пішов з життя. На той час у мене залишились три брати і молодша сестричка. В старшої вже була своя сім'я, чоловік і донечка Ангеліночка.

Моїх молодших братів і сестричку забрали в дім для діток-сиріт. У старшої сестрички своє нове життя, а виховання дітей потребує великих зусиль і забрати до себе вона їх не могла. Бабуся також старенька, за ними не догляне.

І потім прийшли зміни в мій розум, я звернулась в молитві до Бога, так як колись вчила мене бабуся. Я молилась за братів і сестричку, а найбільше мене непокоїв мій молодший братик, якого розлучили з старшими. Ярослава, Раю і Колю відвезли до школи, а його залишили однесенького в домі малюткі. Так звичайно я за нього дуже хвилювалась, бо він тільки почав пізнавати цей світ. Його ніхто не залишав одного, постійно з братами та сестричкою.

Спочатку було дуже тяжко повірити в те, що сталося. Але, слава Богу, це випробування принесло благословіння від Господа в життя моїх братів. Через деякий час Господь відповів на мою молитву. Через мою бабусю, яка ще була жива на той час, я дізналась, що Андрійка усиновлено. Його взяла сім'я з дуже хорошими людьми.

А Ярослав, Рая і Коля навчаються в школі-інтернаті. Зараз старшому брату 12, сесті 11 і брату 9. А найстаршій сестрі 25 років, мені 24 роки.

З старшою сестрою мала зв'язок до того часу, доки її чоловік не покінчив своє життя самогубством, він повішався. Це були останні її новини вже майже півроку тому. На цей час вона має двох діточок: Ангеліночку і Леночку — 4 роки і 2 роки. Розумію, що їй дуже тяжко, в останньому листі я побачила, в якому відчаї знаходиться моя сестра. Але моя допомога — це молитва і призив до Бога. Якщо він змінив моє життя, то змінить і Тані. Я призиваю в кожному листі і молюсь за них.

Я звертаюсь до Вас за допомогою не для себе, мені нічого не потрібно. Бог мене благословляє усім необхідним. Якщо Ви в змозі підтримати моїх рідних, то, будь ласка, допоможіть. Для дітей в школу, їх там троє, я попрошу хоча б одну Біблію з картинками, щоб вихователька їм читала. А з іншим я не можу бути конкретною, бо навіть не знаю, на що можу розраховувати.

Нехай Господь Вас благословить і керує в благословінні інших людей, хто в чому має нужду.

Я дякую Господові за Вашу організацію і підтримку.

Ви благословенні!