Легковажне користування створінням починається там, де Бога виключено за рамки суспільного життя

26.08.2009

«Все-таки, наближаємося до завершення місяця серпня, що для багатьох означає закінчення літнього відпочинку. Повертаючись до щоденних обов’язків, як не подякувати Богові за цінний дар створіння, яким можемо втішатись, і не лише під час періоду відпусток», – цими словами Святіший Отець Венедикт XVI розпочав своє повчання під час останньої літньої зустрічі з прочанами на загальній аудієнції, яка у середу, 26 серпня 2009 р., відбулася на внутрішньому подвір’ї папської резиденції у Кастель Ґандольфо і проходила двома етапами. З-приводу великої кількості бажаючих взяти участь у зустрічі з Вселенським Архиєреєм, німецькі паломники були виділені в окрему групу, і вони змогли потрапити на місце проведення аудієнції після того, як це місце звільнили інші її учасники. Венедикт XVI промовив до них німецькою мовою та уділив також і їм своє Апостольське благословення.

Повчання Святішого Отця було присвячене екологічній проблематиці. Вів зазначив, що руйнування навколишнього середовища та стихійні лиха, які, на жаль, нерідко трапляються, пригадують нам про необхідність шанувати природу, щоденно відновлюючи правильні стосунки із навколишнім середовищем.

«Земля є прецінним даром Створителя, – мовив Венедикт XVI, – який надав їй установлений внутрішній порядок, таким чином, даючи і нам орієнтаційні знаки, яких ми, адміністратори Його створіння, повинні дотримуватися». Виходячи з цього усвідомлення, Церква вважає питання, що стосуються навколишнього середовища та його збереження, тісно пов’язаними із темою цілісного розвитку людини. Папа зазначив, що про це він також згадує у своїй третій енцикліці «Caritas in veritate», наголошуючи на невідкладній потребі оновленої солідарності не лише в стосунках між державами, але й між окремими людьми, зважаючи на те, що природні дари дані Богом для усіх, а тому їх використання включає також відповідальність за все людство, особливо, за убогих та майбутні покоління. Попереджаючи про спільну відповідальність за створений світ, Церква не лише докладає старань, покликаних сприяти захистові землі, води та повітря, але й працює над тим, щоб захистити людину від самознищення. «Чи ж неправда, – вів далі Святіший Отець, – що легковажне користування створінням починається там, де Бога виключено за рамки суспільного життя, чи навіть заперечується Його існування?» Якщо занепадають стосунки між людиною та Творцем, матеріальний світ зводиться до предмету егоїстичного володіння, а саме життя стає змаганням за те, щоб володіти якомога більше.

Тому Венедикт XVI зазначає, що сотворений світ – матерія, розумно впорядкована Богом, доручений відповідальності людини, яка не може вважати себе його абсолютним власником. Покликанням людини є здійснювати відповідальне управління ним, оберігаючи, обробляючи і примножуючи його. І завдяки своїй же природі та креативності, людство дійсно є спроможне відповісти на великий обов’язок передати наступним поколінням землю, на якій також і вони зможуть гідно жити та далі її обробляти. А для цього необхідно розвинути союз між людиною та навколишнім середовищем, який має бути відображенням творчої Божої любові. «Отже, дуже важливо, – мовив Папа, – щоб міжнародна спільнота та окремі уряди вміли подати вірні сигнали своїм громадянам, щоб ефективним чином протистояти тим способам вживання навколишнього середовища, які виявилися шкідливими для нього!» Захист навколишнього середовища, захист ресурсів та клімату, вимагають спільного діяння у пошані до законів і солідарності, перш усього, у стосунку до найслабших регіонів землі. «Разом можемо будувати цілісний людський розвиток, на користь теперішніх і майбутніх народів, розвиток, натхненний цінностями любові у істині», – сказав Венедикт XVI, зазначаючи, що це вимагає переосмислення моделі глобального розвитку, спрямовуючи його на більшу відповідальність щодо сотвореного світу, чого вимагає не лише екологічний стан, але й ганебне явище голоду та бідності у світі.

За кордоном, Інтернет видання