Неділя Хрещення Господнього. Чому Бог прийшов до нас?

13 січня 2008 р.

Неділя Хрещення Господнього

"Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?" В Євангелії св.Матея це перші слова, скеровані безпосередньо до Ісуса. Оце повне подиву запитання Йоана Хрестителя є великим питанням усього людства. Його має поставити Ісусові кожен з нас: чому Ти приходиш саме до мене, Христе? До мене, грішника, який не має чим похвалитися? Це вигук здивування людини стосовно цього Всемогутнього Бога, Який є досконалий і не потребує від нас нічого, а однак приходить до нас і покірно чекає, що ми добровільно Його приймемо.

Чому Бог не прагне, щоби спочатку ми до Нього прийшли, силкуючись ублагати Його молитвами й жертвами, а лише потім Він, якщо захоче, ласкаво на нас погляне? Чому Він приходить до нас не грізний і повний величі, а як смиренний, як один з нас, грішників, ризикуючи, що ми з погордою Його відкинемо? Чому Він приходить до нас, коли ми ще до цього не підготовлені?

Ісус прийняв хрещення з рук людини, Йоана. Хрещення, якого вділяв Йоан, було призначене для грішників, що навертаються. Ісус не потребував навернення, але, як й інші люди, занурився у воду Йордану пліч-о-пліч із грішниками, солідарно з ними. Ісус, "Бог-з-нами", не наближається тільки до вибраних, до найкращих. Він знає, що є посланий до всіх, а зокрема до тих, хто найбільш потребує: "сліпим очі відкривати, виводити з в’язниці в’язнів, з темниці тих, хто сидить у темряві" (Іс 42,7).

Ісус приходить не для того, аби щось узяти для себе, але тільки для того, аби дати себе. Він має ЩО дати, бо Він – не абихто, Він – Син Бога; а разом з тим Він знає, ЯК дати нам те, що Він має, бо Він є Слуга.

Про Христа як Сина і як Слугу каже Бог у книзі пророка Ісаї: "Ось мій Слуга, якого Я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду" (Іс 42,1). Одне й те саме грецьке слово pais (пор. Іс 42,1 LХХ) може перекладатися і як "слуга", і як "син", тому пророцтво Ісаї ще раз лунає над Йорданом у подобі Голосу з Неба: "Це Син мій любий, що Його Я вподобав" (Мт 3,17).

Ісус є Возлюбленим Сином Отця Небесного, аби нам об’явити й переказати суть Бога, якою є Любов. Ця любов відвічно зродила Сина перед сотворінням світу, а нині народжує синів Божих через Таїнство святого Хрещення.

Ісус є Слугою Бога, аби принести нам, грішникам, Боже синівство. Він, Бог сильний і святий, допасувався до нас, слабких людей. Він "надломленої очеретини не доламає, льону, що куриться, не погасить" (Іс 42,3). Як Слуга Бога і людей узяв на себе гріхи, що так намножилися, аж ми вже не маємо сил їх нести. Він є Слуга через послух Отцеві в любові, аж до хреста, до якого наші гріхи було прибито, – щоб нас від них звільнити.

На початку свого земного шляху Ісус занурився у хвилі Йордану, аби зробити земну воду здатною обмивати з гріхів тих людей, які стануть Його учнями й послідовниками. То вони, християни, молитимуться, щоб на воду святого Хрещення, яке вділяється у спільноті, сходила раз по раз міць того самого Святого Духа, Який у вигляді голуба зійшов на Ісуса над Йорданом. У цей спосіб Хрещення Господнє стало не, так би мовити, одноразовою подією в минулому, але постійно відбувається на наших очах у Церкві. І щоразу, коли Церква хрестить, грішна людина дістає відпущення гріхів, звільнення від сил зла, і стає Божою дитиною. Відбувається ще раз те, що Ісус приніс на землю, про що казав св.Петро: "Прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив" (Діян 10,38).

Петро ОКТАБА ОР

www.public.ua на замовлення "Оранти"