Доброчинність

Удовиця поклала до скарбоні дві лепти, а Господь сказав, що вона дала більше від усіх інших. Що ж дало перевагу її лепті? Розположення серця, із яким учинене це приношення. Бачиш, яка різниця добродіяння бездушного, за звичаєм, і пожертвою з душею та серцем? Тому буває, що вчинок видатний, за усіма міркуваннями, ніякої ваги перед Богом не має, а справа, незначна зовні, високою ціною оцінюється. Але не здумай хто нехтувати про зовнішнє, гадаючи обмежитися одним лише внутрішнім. Удовиця та не мала би Господнього схвалення, якби сказала собі: маю бажання покласти і я, але що робити? Усього є в мене лишень дві лепти. Віддам їх, сама ні з чим залишуся. Але яку мала волю, так і вчинила, довіривши життя своє у руки Божі. І якби не поклала нічого, ніхто б її не засудив, ані люди, ані Бог. Але тоді вона не виявила б і такого сердечного розположення, що виділило її поміж інших та зробило славною в усьому християнському світі.

(Феофан Затворник. Коментар на Мк. 12, 38-44)

Як нам жити милосердям? Чинімо добро, але не пишаймося! Господь вінчає кожне добре діло людини! Усі ми ще з дитинства засвоїли Катехизм християнської віри. Те, що Церква навчає нас про діла милосердя для тіла та для душі нашого ближнього. І перше не є меншим від другого. Але Господь ставить його навіть умовою нашого вічного спасіння чи засуду (Мат. 25.31-46).

Євангеліє вiд Св. Апостола Матея. Глава 25.

...

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.

35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.

37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?

38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?

39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?

40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,

43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.

44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?

45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!

46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.